¹ Коли Ісус скінчив усі слова свої до народу, який слухав його, ввійшов у Капернаум.

² А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього.

³ Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і вирятував слугу його.

⁴ Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи: “Він достойний, щоб ти йому зробив це:

⁵ любить бо народ наш і збудував нам синагогу.”

⁶ І пішов Ісус з ними. Та як він уже недалеко був від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти зайшов під мою крівлю.

⁷ Тому я й не насмілився іти до тебе; але скажи лиш слово, й одужає слуга мій.

⁸ Бо й я чоловік, що стою під владою, маю вояків під собою і кажу одному: Іди, і той іде; а іншому: Ходи сюди, і той приходить; і слузі моєму: Зроби це, і той робить.”

⁹ Почувши це Ісус, здивувався ним, і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним: “Кажу вам, що навіть в Ізраїлі я не знайшов такої віри.”

¹⁰ І коли послані повернулися додому, знайшли слугу здоровим.

¹¹ Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним ішли його учні й сила народу.

¹² Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста.

¹³ Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач.”

¹⁴ І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: “Юначе, кажу тобі, встань!”

¹⁵ І мертвий підвівся і почав говорити. І він віддав його матері.

¹⁶ Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

¹⁷ Чутка про Ісуса розійшлася по всій Юдеї і по всій країні.

¹⁸ Учні Йоана сповістили його про це все. Тоді Йоан покликав двох із своїх учнів

¹⁹ і послав їх до Господа сказати: “Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”

²⁰ Прийшовши ті мужі до нього, кажуть: “Йоан Христитель послав нас до тебе спитати: Ти той, що має прийти, чи іншого нам ждати?”

²¹ Саме того часу Ісус оздоровив багатьох від недуг, немочей та від злих духів і багатьом сліпим дарував прозріння.

²² У відповідь Ісус сказав їм: “Ідіть, повідомте Йоана, що ви бачили й що чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина;

²³ і блаженний той, хто не спотикнеться через мене.”

²⁴ А коли Йоанові посланці відійшли, Ісус почав говорити до народу про Йоана: “На що ви вийшли дивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?

²⁵ На що ж вийшли ви глядіти? На чоловіка, одягненого в м'які шати? Таж ті, що в пишних шатах і в розкошах, сидять у царських палацах.

²⁶ На що ж тоді ви вийшли подивитись? На пророка? Так, кажу вам, і навіть більше, ніж пророка.

²⁷ Це той, про кого написано: Ось я посилаю посланця мого перед твоїм обличчям, що приготує путь твою перед тобою.

²⁸ Кажу вам: Між народженими з жінок нема нікого більшого понад Йоана; а найменший у Царстві Божім - більший від нього.”

²⁹. І ввесь народ, що його слухав, навіть і митарі, визнали справедливість Божу й христилися хрищенням Йоана.

³⁰ А фарисеї та законники відкинули Божий про них намір і не христились від нього.

³¹ “До кого, отже, мені порівняти людей оцього роду? До кого ж вони подібні?

³² Вони подібні до дітваків, що на майдані сидять і одні до одних кличуть та промовляють: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали! Ми вам співали жалобної, та ви не плакали!

³³ Прийшов бо Йоан Христитель, що не їсть хліба і не п'є вина, а ви кажете: Він біса має!

³⁴ Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, а ви кажете: Це ненажера і п'яниця, приятель митарів та грішників.

³⁵ І всі діти мудрости виправдали її.”

³⁶ Просив його хтось із фарисеїв, щоб їв з ним. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом.

³⁷ Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, плящинку

³⁸ і ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми йому ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами.

³⁹ Побачивши те фарисей, що покликав його, міркував собі, кажучи: Якби це був пророк, він знав би, хто й яка це жінка, що доторкається його: це ж грішниця!

⁴⁰ Тоді Ісус заговорив до нього: “Симоне, маю тобі щось сказати.” Той відповів: “Кажи, Учителю”.

⁴¹ “Два довжники були в одного позикодавця; один був винен п'ятсот динаріїв, а другий п'ятдесят.

⁴² А що вони не мали звідки віддати, обидвом він простив. Котрий, отже, з них більше буде його любити?”

⁴³ Озвався Симон і каже: “Гадаю, той, якому подарував більше.” Ісус сказав до нього: “Ти судив добре.”

⁴⁴ І, обернувшися до жінки, промовив до Симона: “Ти бачиш оцю жінку? Прибув я у твій дім, і ти не дав води мені на ноги. Вона ж слізьми обмила мені ноги й витерла своїм волоссям.

⁴⁵ Поцілунку ти мені не дав; вона ж, відколи я ввійшов, не перестала цілувати мені ноги.

⁴⁶ Оливою не намастив ти голови моєї; вона ж миром пахучим намастила мені ноги.

⁴⁷ Тому кажу тобі, прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить.”

⁴⁸ Потім сказав до жінки: “Прощаються тобі гріхи.”

⁴⁹ І почали ті, що з ним за столом сиділи, говорити між собою: “Хто це такий, що й гріхи відпускає?

⁵⁰ До жінки ж він промовив: “Віра твоя спасла тебе; іди в мирі.”

¹ Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли.

² Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?”

³ Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним?

⁴ Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, - хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?”

⁵ Далі сказав їм: “Син Чоловічий - Владика і суботи.”

⁶ Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою.

⁷ От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього.

⁸ Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!” Підвівся той і став.

⁹ Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?”

¹⁰ І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова.

¹¹ Вони ж наповнилися люті й змовлялися між собою, що їм Ісусові зробити б.

¹² Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога.

¹³ А як настав день, "покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:

¹⁴ Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Йоана, Филипа, Вартоломея,

¹⁵ Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота,

¹⁶ Юду, сина Якова та Юду Іскаріотського, який став зрадником.

¹⁷ Зійшовши з ними, він став на рівнім місці, й була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону.

¹⁸ Вони прийшли послухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись.

¹⁹ Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.

²⁰ Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати: “Блаженні вбогі, - бо ваше Царство Боже.

²¹ Блаженні, голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні, що плачете нині, бо будете сміятись.

²² Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть, як безчесне, ваше ім'я Сина Чоловічого ради.

²³ Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі. Так само бо поводилися з пророками батьки їхні.

²⁴ Горе ж вам, багатим, бо ви одержали втіху вашу.

²⁵ Горе вам, що ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтеся нині, бо будете ридати й сумувати.

²⁶ Горе вам, коли про вас усі люди будуть добре говорити. Так само бо з ложними пророками поводилися батьки їхні.

²⁷ А вам, що слухаєте, кажу: Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять,

²⁸ благословляйте тих, які вас проклинають, моліться за тих, що вас зневажають.

²⁹. Тому, хто б'є тебе в одну щоку, підстав і другу; хто ж бере в тебе свиту, не борони й одежі.

³⁰ Дай кожному, хто тебе просить; хто бере щось твоє, не допоминайся.

³¹ І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.

³² Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять.

³³ І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять.

³⁴ І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне.

³⁵ Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних.

³⁶ Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

³⁷ Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься.

³⁸ Дайте, то й вам дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють.”

³⁹ Він їм сказав також і притчу: “Чи може сліпий водити сліпого? Хіба вони обидва не впадуть у яму?

⁴⁰ Учень не більший за вчителя, але, навчившися, кожний буде, як його вчитель.

⁴¹ Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш?

⁴² І як можеш сказати братові твоєму: Дай, брате, вийму скалку, що в твоїм оці, - ти, що не бачиш колоди, що у твоїм оці? Лицеміре, вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁴³ Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий.

⁴⁴ Кожне бо дерево за своїм власним плодом пізнається; не зривають бо з тернини смокви, ані з ожини не збирають винограду.

⁴⁵ Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж - з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста.

⁴⁶ Чому ви мене звете: Господи, Господи, а не робите, що я говорю?

⁴⁷ Кожний, хто приходить до мене, слухає мої слова й виконує їх, - покажу вам на кого він схожий.

⁴⁸ Він схожий на чоловіка, що, будуючи дім, викопав глибоко й поклав підвалину на камінь. І як настала злива, води наперли на дім той, але не могли його захитати, бо він збудований був добре.

⁴⁹ Той же, хто слухає й не чинить, схожий на чоловіка, який збудував дім свій на землі, без підвалин. Води наперли на нього, й він відразу завалився, і руїна того дому була велика.”

¹ Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера,

² побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті.

³ Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.

⁴ Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”

⁵ Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”

⁶ Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.

⁷ Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.

⁸ Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.”

⁹ Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали;

¹⁰ також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”

¹¹ І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

¹² І от, як він був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, він упав ниць і почав його благати: “Господи, якщо ти хочеш, можеш мене зробити чистим.”

¹³ Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже: “Хочу, очисться!” І вмить покинула його проказа.

¹⁴ І наказав йому: “Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.”

¹⁵ Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг.

¹⁶ Та він відходив у місця самітні й молився.

¹⁷ Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та учителі закону, що поприходили з усіх сіл Галилеї та Юдеї і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.

¹⁸ Аж; ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали способу, як би його внести та перед ним покласти.

¹⁹ І, не знайшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса.

²⁰ Бачивши їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”

²¹ А книжники та фарисеї почали міркувати: “Хто це такий, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?”

²² А Ісус же, знаючи думки їхні, відповів їм: “Чому так думаєте в серцях ваших?

²³ Що легше, сказати: Відпускаються тобі твої гріхи, - чи сказати: Встань і ходи?

²⁴ Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, - мовив розслабленому: “Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко та й іди додому.”

²⁵ І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога.

²⁶ А всі остовпіли від здивування та прославляли Бога. Вони переповнилися страхом і казали: “Сьогодні бачили ми дивні речі.”

²⁷ Після цього він вийшов, побачив митника, Леві на ім'я, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Ходи за мною!”

²⁸ І той, кинувши все, встав і пішов за ним.

²⁹. Потім Леві справив для нього бенкет великий у своїй хаті; була ж там з ними за столом велика сила митарів та інших.

³⁰ Фарисеї та їхні книжники нарікали і, звертаючись до його учнів, говорили: “Чого ви з митарями й грішниками їсте й п'єте?”

³¹ Ісус у відповідь сказав їм: “Не ті, що при добрім здоров'ї, потребують лікаря, лише - хворі.

³² Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних.”

³³ А вони йому сказали: “Учні Йоана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, а твої їдять та п'ють!”

³⁴ Ісус же до них промовив: “Чи ж; можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними?

³⁵ Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.”

³⁶ Він їм сказав також цю притчу: “Ніхто не відриває латки від нової одежини й не пришиває її до старої, а то порве й нову, і латка від нової не підійде до старої.

³⁷ Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, й само вино розіллється, і бурдюки пропадуть.

³⁸ Але треба вливати молоде вино до нових бурдюків.

³⁹ І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: Старе ліпше.”

¹ Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,

² де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів.

³ А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.”

⁴ Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.”

⁵ Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу,

⁶ і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу.

⁷ Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.”

⁸ Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.”

⁹ Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу;

¹⁰ писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали;

¹¹ і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.”

¹² Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.”

¹³ І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.

¹⁴ Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні.

¹⁵ Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.

¹⁶ І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.

¹⁷ Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано:

¹⁸ “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,

¹⁹ оповістити рік Господній сприятливий.”

²⁰ А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього.

²¹ І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.”

²² Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?

²³ А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.”

²⁴ Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.

²⁵ Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю,

²⁶ однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки.

²⁷ Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.”

²⁸ Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву

²⁹. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу.

³⁰ Та він, пройшовши серед них, пішов далі.

³¹ Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу.

³² І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади.

³³ А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним:

³⁴ “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.”

³⁵ Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому.

³⁶ Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!”

³⁷ І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні.

³⁸ Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили.

³⁹ І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.

⁴⁰ А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх.

⁴¹ А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос.

⁴² Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити.

⁴³ А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.”

⁴⁴ І проповідував по синагогах у Юдеї.

¹ П'ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод - четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени,

² за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині.

³ І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів,

⁴ як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його.

⁵ Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі,

⁶ а кожна людина побачить спасіння Господнє.”

⁷ Він, отже, говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?

⁸ Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама.

⁹ Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь.”

¹⁰ Люди питали його: “Що ж нам робити?”

¹¹ Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.”

¹² Прийшли також митарі христитись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?”

¹³ А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.”

¹⁴ Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.”

¹⁵ А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос.

¹⁶ Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем.

¹⁷ Його лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим.”

¹⁸ Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину.

¹⁹ Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв,

²⁰ додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в'язниці.

²¹ Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо,

²² і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.”

²³ Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі,

²⁴ сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа,

²⁵ сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая,

²⁶ сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода,

²⁷ сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері,

²⁸ сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера,

²⁹. сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві,

³⁰ сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима,

³¹ сина Мелеа, сина Менни, сина Маттата, сина Натана, сина Давида,

³² сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона,

³³ сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди,

³⁴ сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора,

³⁵ сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали,

³⁶ сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха,

³⁷ сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама,

³⁸ сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.

¹ Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.

² Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній.

³ І йшли всі записатися, - кожний у своє місто.

⁴ Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида,

⁵ щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна.

⁶ І от коли вони були там, настав їй час родити,

⁷ і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

⁸ Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар.

⁹ Аж ось ангел Господній їм з'явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх.

¹⁰ Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:

¹¹ Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь.

¹² І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах.”

¹³ І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла:

¹⁴ “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.”

¹⁵ І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: “Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об'явив нам.”

¹⁶ І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах.

¹⁷ Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп'ятко;

¹⁸ і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали.

¹⁹ Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці.

²⁰ А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано.

²¹ Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.

²² І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели його в Єрусалим поставити його перед Господом,

²³ як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”,-

²⁴ і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят.”

²⁵ А був в Єрусалимі чоловік на ім'я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому.

²⁶ Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти перш, ніж побачить Христа Господа.

²⁷ Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над ним за законним звичаєм,

²⁸ він узяв його на руки, благословив Бога й мовив:

²⁹. “Нині, Владико, можеш відпустити слугу твого за твоїм словом у мирі,

³⁰ бо мої очі бачили твоє спасіння,

³¹ що ти приготував перед усіма народами;

³² світло на просвіту поганам, і славу твого люду - Ізраїля.”

³³ Батько його і мати дивувалися тому, що говорилося про нього.

³⁴ Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя,

³⁵ та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець.”

³⁶ Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років з чоловіком від дівування свого;

³⁷ зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою.

³⁸ І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму.

³⁹ І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста.

⁴⁰ Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.

⁴¹ Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи.

⁴² І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.

⁴³ Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж його про те не знали.

⁴⁴ Гадаючи, що він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали його шукати між родичами та знайомими,

⁴⁵ а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там його шукати.

⁴⁶ Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх.

⁴⁷ Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям.

⁴⁸ Побачивши його, вони були здивовані, й сказала йому його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько твій і я, боліючи, тебе шукали.”

⁴⁹ Він же відповів їм: “Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?”

⁵⁰ Але вони не зрозуміли слова, що він сказав їм.

⁵¹ І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.

⁵² Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.

¹ Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами,

² як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова,

³ вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком, високодостойний Теофіле,

⁴ щоб ти знав стійкість науки, яку ти прийняв.

⁵ Був за часів Ірода, царя юдейського, один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії, та його жінка з дочок Арона, на ім'я Єлисавета.

⁶ Вони були обидвоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно.

⁷ Але були бездітні, бо Єлисавета була безплідна, і вони обидвоє були в літах похилі.

⁸ І ось одного разу, коли Захарія за порядком своєї черги служив перед Богом,

⁹ згідно зо звичаєм священичої служби, випав на нього жереб увійти в святилище Господнє і покадити.

¹⁰ А вся сила народу під час кадіння молилася знадвору.

¹¹ Тоді з'явивсь йому ангел Господній, ставши праворуч кадильного жертовника.

¹² Захарія, побачивши його, стривожився, і страх напав на нього.

¹³ Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

¹⁴ І буде тобі радість і веселість, і багато з його народження радітимуть;

¹⁵ бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

¹⁶ і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога.

¹⁷ І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

¹⁸ Захарія ж сказав до ангела: “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку.”

¹⁹ Ангел озвавсь до нього: “Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано з тобою говорити та принести тобі цю благовість.

²⁰ І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

²¹ Люди ж чекали Захарії і дивувались, що він так забарився у святині.

²² Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

²³ А як скінчилися дні його служби, він повернувся до свого дому.

²⁴ Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п'ять місяців, кажучи:

²⁵ “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

²⁶ Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім'я Назарет,

²⁷ до діви, зарученої чоловікові, на ім'я Йосиф, з Давидового дому; ім'я ж діви було Марія.

²⁸ Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками.”

²⁹. Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

³⁰ Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

³¹ Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус.

³² Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька,

³³ і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця.”

³⁴ А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”

³⁵ Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.

³⁶ Ось твоя родичка Єлисавета - вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;

³⁷ нічого бо немає неможливого в Бога.”

³⁸ Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.

³⁹ Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

⁴⁰ Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету.

⁴¹ І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом

⁴² і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого.

⁴³ І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого?

⁴⁴ Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радости здригнулась у моїм лоні.

⁴⁵ Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”

⁴⁶ І мовила Марія: “Величає душа моя Господа

⁴⁷ і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸ бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

⁴⁹ Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я.

⁵⁰ Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його.

⁵¹ Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

⁵² Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних;

⁵³ наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

⁵⁴ Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,

⁵⁵ як обіцяв був батькам нашим -Авраамові і його потомству повіки.”

⁵⁶ Марія перебула в Єлисавети місяців зо три; потім повернулася до дому свого.

⁵⁷ Тим часом настав Єлисаветі час родити, і вона вродила сина.

⁵⁸ Її сусіди та родина почули, що Господь виявив їй своє велике милосердя, і радувалися з нею.

⁵⁹ Восьмого дня прийшли обрізати хлоп'я і хотіли назвати його ім'ям його батька - Захарія;

⁶⁰ його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

⁶¹ Кажуть до неї: “Та у твоїй родині нема нікого, хто звався б таким ім'ям.”

⁶² І знаками спитали його батька, як би хотів, щоб той назвався.

⁶³ І попросивши табличку, він написав: “Йоан - його ім'я.” Всі тому дивувались.

⁶⁴ Тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв'язався, і він почав говорити та благословити Бога.

⁶⁵ І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх гірських околицях Юдеї про все це говорили.

⁶⁶ Усі, що про те чули, берегли в своїм серці й казали між собою: “Що воно з того хлоп'яти буде?” І справді рука Господня була з ним.

⁶⁷ А Захарія, його батько, сповнився Святим Духом і почав пророкувати:

⁶⁸ “Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій

⁶⁹ і що підняв нам спасенну потугу в домі Давида, слуги свого;

⁷⁰ як то він сповістив був устами святих своїх від віку пророків,

⁷¹ що нас спасе від наших ворогів та з рук всіх тих, що нас ненавидять,

⁷² що вчинить милосердя з нашими батьками, що згадає на святий союз свій;

⁷³ клятву, якою він був поклявся Авраамові, нашому батькові,

⁷⁴ що дасть нам, звільненим з рук ворогів, служити йому безстрашно

⁷⁵ у святості та справедливості, перед ним увесь вік наш.

⁷⁶ А ти, дитино, пророком Вишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу,

⁷⁷ дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх,

⁷⁸ завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти,

⁷⁹ щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру.”

⁸⁰ Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

¹ Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його.

² Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце,

³ та й говорили між собою: "Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?"

⁴ Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, - був бо дуже великий.

⁵ Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, - і вжахнулись.

⁶ А він до них промовив: "Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали.

⁷ Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам."

⁸ І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.

⁹ Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з'явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів.

¹⁰ Вона пішла й повідомила тих, що були з ним і що сумували й плакали.

¹¹ Вони ж, почувши, що він живий та що вона його бачила, не йняли віри.

¹² Після цього з'явився в іншім вигляді двом з них, що були в дорозі й ішли на село.

¹³ І ці, повернувшися, сповістили інших, але й їм не йняли віри.

¹⁴ Нарешті з'явився він самим одинадцятьом, коли то були за столом, і докоряв за їхнє невірство та твердосердя, що не повірили тим, які бачили його воскреслого з мертвих.

¹⁵ І сказав їм: "Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню.

¹⁶ Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений.

¹⁷ А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім'ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими;

¹⁸ гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане."

¹⁹ Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога.

²⁰ Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили.

¹ З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками - увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.

² Пилат спитав його: "Ти - цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."

³ А первосвященики багато обвинувачували його.

⁴ І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."

⁵ Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.

⁶ На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.

⁷ А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.

⁸ І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.

⁹ Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"

¹⁰ Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.

¹¹ Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.

¹² Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"

¹³ А ті знову закричали: "Розіпни його!"

¹⁴ Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"

¹⁵ Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.

¹⁶ Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.

¹⁷ Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього

¹⁸ та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"

¹⁹ І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.

²⁰ Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.

²¹ Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.

²² І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,

²³ та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.

²⁴ Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.

²⁵ Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.

²⁶ А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."

²⁷ І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.

²⁸ Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."

²⁹. І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш

³⁰ - спаси себе з хреста!"

³¹ А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе - не може спасти!

³² Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.

³³ А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.

³⁴ О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" - що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"

³⁵ Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"

³⁶ Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"

³⁷ А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.

³⁸ Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.

³⁹ Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."

⁴⁰ Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,

⁴¹ що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

⁴² Коли настав уже вечір, - тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,

⁴³ - Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.

⁴⁴ Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.

⁴⁵ Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;

⁴⁶ а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;

⁴⁷ Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.

¹ Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,

² але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!

³ І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.

⁴ Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!

⁵ Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.

⁶ Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.

⁷ Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.

⁸ Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.

⁹ Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."

¹⁰ Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.

¹¹ Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.

¹² А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?"

¹³ І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,

¹⁴ і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?

¹⁵ І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."

¹⁶ Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.

¹⁷ Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма.

¹⁸ І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."

¹⁹ Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"

²⁰ Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.

²¹ Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"

²² І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."

²³ Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.

²⁴ Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.

²⁵ Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."

²⁶ І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.

²⁷ І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.

²⁸ Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."

²⁹. А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!"

³⁰ Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."

³¹ А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.

³² І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."

³³ І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.

³⁴ Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."

³⁵ Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.

³⁶ І мовив: "Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."

³⁷ І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?

³⁸ Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"

³⁹ І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.

⁴⁰ І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.

⁴¹ Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.

⁴² Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"

⁴³ І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших.

⁴⁴ Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."

⁴⁵ І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його.

⁴⁶ А вони наклали на нього руки й схопили його.

⁴⁷ Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.

⁴⁸ Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.

⁴⁹ Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання."

⁵⁰ Тоді всі, лишивши його, повтікали.

⁵¹ Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,

⁵² тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.

⁵³ І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.

⁵⁴ Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.

⁵⁵ Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.

⁵⁶ Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.

⁵⁷ А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:

⁵⁸ "Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."

⁵⁹ Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.

⁶⁰ Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"

⁶¹ Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"

⁶² "Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."

⁶³ Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?

⁶⁴ Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.

⁶⁵ Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.

⁶⁶ Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика

⁶⁷ і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."

⁶⁸ Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав!

⁶⁹ Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."

⁷⁰ Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."

⁷¹ Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.

⁷² І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.