¹ Ісус сказав до своїх учнів: “Неможливо, щоб не з'являлися спокуси. Однак, горе тому, через кого вони приходять.

² Ліпше такому було б, коли б млинове жорно прив'язано йому до шиї, і він був кинутий у море, ніж щоб він спокусив одне з цих малих.

³ Уважайте на себе! Коли згрішить твій брат, докори йому й, як він покається, прости йому.

⁴ І коли сім раз на день він згрішить проти тебе й сім раз повернеться до тебе та й скаже: Каюсь, - прости йому.”

⁵ Апостоли сказали Господові: “Додай нам віри.”

⁶ Господь же сказав: “Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: Вирвися з корінням і посадися в морі, - і вона б послухала вас.

⁷ Хто з вас, мавши слугу, орача або пастуха, скаже до нього, коли він прийде з поля: Іди мерщій та сідай до столу?

⁸ А чи не скаже йому радше: Зготуй мені щось на вечерю та підпережись мені служити, поки я буду їсти й пити, а потім ти будеш їсти й пити?

⁹ Чи буде дякувати слузі (тому) за те, що виконав наказане?

¹⁰ Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.”

¹¹ Одного разу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю.

¹² Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека.

¹³ Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!”

¹⁴ Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися.

¹⁵ Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога.

¹⁶ І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин.

¹⁷ Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев'ять?

¹⁸ І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?”

¹⁹ І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”

²⁰ Якже спитали його фарисеї, коли прийде Царство Боже, він відповів їм: “Царство Боже прийде непомітно;

²¹ ані не скажуть: Ось воно тут! - або: Он там! - бо Царство Боже є між вами.”

²² Далі сказав він до учнів: “Прийдуть дні, коли бажатимете побачити бодай один день Сина Чоловічого, та не побачите.

²³ Скажуть вам: Ось він тут! - або: Он він там! - не йдіть і не шукайте!

²⁴ Бо, як блискавка, що, блиснувши, світить з одного краю неба до другого, так буде свого дня Син Чоловічий.

²⁵ А перше він мусить багато страждати й бути відкинутим цим родом.

²⁶ Як було за днів Ноя, так буде й за днів Сина Чоловічого:

²⁷ їли, пили, женилися, виходили заміж, аж до дня, коли Ной увійшов до ковчегу; і надійшов потоп, і вигубив усіх їх.

²⁸ Так само сталось і за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;

²⁹. та того дня, коли Лот вийшов з Содому, линуло вогнем і сіркою з неба, і всіх вигубило.

³⁰ Так само буде й того дня, як об'явиться Син Чоловічий.

³¹ Хто буде того дня на крівлі, а речі його в хаті, нехай не злізає їх узяти. А хто на полі, так само нехай не повертається назад.

³² Згадайте собі жінку Лота.

³³ Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим.

³⁴ Кажу вам, тієї ночі двоє буде на однім ліжку: одного візьмуть, а другого зоставлять.

³⁵ Дві жінки молотимуть укупі: одну з них візьмуть, другу ж зоставлять.

³⁶ [Двоє будуть на полі: одного візьмуть, а другий лишиться].”

³⁷ Тоді вони його спитали: “Де, Господи?” Він відповів їм: “Де труп, там й орли зберуться.”

¹ І сказав (Ісус) до учнів: “Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.

² Покликав він його та й каже: Що я про тебе чую? Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.

³ І почав управитель міркувати: Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління? Копати землю? Сил не маю. Просити? Соромлюся.

⁴ Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.

⁵ Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив: Скільки ти винен панові моєму?

⁶ Сто мір оливи, -відповів той. А він сказав до нього: Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п'ятдесят.

⁷ Потім до другого промовив: А ти скільки то винен? - Сто корців пшениці, відповів той. - Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.

⁸ І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.

⁹ І я кажу вам: Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.

¹⁰ Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.

¹¹ Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве?

¹² І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше?

¹³ Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.”

¹⁴ Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього.

¹⁵ А він до них промовив: “Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе - осоружне Богові.

¹⁶ Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього.

¹⁷ Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону.

¹⁸ Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.

¹⁹ Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.

²⁰ Убогий же якийсь, на ім'я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;

²¹ він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.

²² Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.

²³ В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,

²⁴ і він закричав уголос: Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум'ї цім.

²⁵ Авраам же промовив: Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.

²⁶ А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.

²⁷ Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;

²⁸ я маю п'ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.

²⁹. Авраам мовив: Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.

³⁰ Той відповів: Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.

³¹ А той відозвавсь до нього: Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.”

¹ Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.

² А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”

³ Тоді Ісус сказав до них цю притчу:

⁴ “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?

⁵ А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі

⁶ й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.

⁷ Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.

⁸ Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?

⁹ А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.

¹⁰ Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”

¹¹ Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.

¹² Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.

¹³ Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.

¹⁴ І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

¹⁵ Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.

¹⁶ І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

¹⁷ Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.

¹⁸ Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!

¹⁹ Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.

²⁰ І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

²¹ Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

²² А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.

²³ Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,

²⁴ бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.

²⁵ А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.

²⁶ Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.

²⁷ Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.

²⁸ Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.

²⁹. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.

³⁰ Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

³¹ Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.

³² А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”

¹ Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.

² Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.

³ Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”

⁴ Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.

⁵ До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”

⁶ І вони не могли нічого йому на це відповісти.

⁷ Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:

⁸ “Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,

⁹ і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.

¹⁰ А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.

¹¹ Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”

¹² Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;

¹³ але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.

¹⁴ І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, - тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”

¹⁵ Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”

¹⁶ А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.

¹⁷ Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.

¹⁸ Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.

¹⁹ Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.

²⁰ А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.

²¹ Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.

²² Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще.

²³ Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.

²⁴ Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”

²⁵ Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:

²⁶ “Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.

²⁷ Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною - не може бути моїм учнем.

²⁸ Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,

²⁹. щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

³⁰ мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!

³¹ Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?

³² Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.

³³ Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.

³⁴ Сіль - добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?

³⁵ Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна: її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!”

¹ Того ж часу прибули деякі й розповіли йому про галилеїв, що їхню кров Пилат змішав з їхніми жертвами.

² Озвавшись, він сказав їм: “Гадаєте, що ті галилеї, тому що таке постраждали, були більші грішники, ніж усі галилеї?

³ Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.

⁴ Або ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалиму?

⁵ Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само.”

⁶ І він розповів їм оцю притчу; “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов.

⁷ Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще?

⁸ А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм.

⁹ Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш.”

¹⁰ Ісус навчав в одній з синагог у суботу.

¹¹ Була ж там одна жінка що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись.

¹² Побачивши її Ісус, покликав і промовив до неї: “Жінко, ти звільнена від твоєї недуги.”

¹³ І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога.

¹⁴ Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: “Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній.”

¹⁵ Господь у відповідь сказав до нього: “Лицеміри! Чи кожний з вас не відв'язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти?

¹⁶ Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв'язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?”

¹⁷ І як він говорив це, усі противники його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які він зробив.

¹⁸ Далі промовив: “На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти?

¹⁹ Воно схоже на зерно гірчичне, що чоловік узяв та й кинув у город свій, і воно вигналось і стало деревом великим, і небесне птаство гніздиться у його гілляках.

²⁰ І знову промовив: “До чого мені прирівняти Царство Боже?

²¹ Воно схоже на закваску, що жінка взяла й поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисне.”

²² Ісус проходив через міста та через села, навчаючи й простуючи до Єрусалиму.

²³ Аж ото сказав хтось до нього: “Господи, чи мало буде тих, що спасуться?” Він відповів їм:

²⁴ “Силкуйтеся ввійти через тісні ворота, багато бо, кажу вам, силкуватимуться ввійти, але не зможуть.

²⁵ І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви.

²⁶ Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших.

²⁷ Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!

²⁸ Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова й усіх пророків у Царстві Божім, себе ж самих викинутих назовні.

²⁹. Прийдуть тоді від сходу й від заходу, від півночі й від півдня й возсядуть (на бенкеті) в Царстві Божім.

³⁰ Тоді останні стануть першими, а перші - останніми.”

³¹ Якраз тієї хвилини підійшли деякі фарисеї і сказали йому: “Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.”

³² Він же сказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось виганяю бісів і роблю оздоровлення сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся.

³³ Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.

³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуеш посланних до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, немов квочка свій виводок під крила, - та ви не захотіли!

³⁵ Ось дім ваш лишається вам (пустий). Кажу вам: Ви не побачите мене, аж поки не настане день, коли ви скажете: Благословен той, що приходить в ім'я Господнє!”

¹ Тим часом, як зібралася тьма народу, так що одне одного топтало, він почав говорити перш до своїх учнів: “Остерігайтесь фарисейської закваски, тобто лицемірства.

² Нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось.

³ Ось чому те, що ви потемки сказали, почується при світлі; і те, що на вухо ви говорили десь по сховках, оголоситься на крівлях.

⁴ Кажу вам, моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть.

⁵ Я покажу вам, кого треба боятись: бійтеся того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь.

⁶ Хіба п'ять горобців не продаються за два шаги? А ні один з них не забутий у Бога.

⁷ Ба навіть і волосся на голові у вас усе пораховане. Не бійтесь: ви вартісніші за багатьох горобців!

⁸ Кажу вам: Кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими.

⁹ Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими.

¹⁰ І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому; а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься.

¹¹ Коли вас приведуть у синагоги, до урядів та до влади, не клопочіться тим, як або що вам відповісти, або що казати,

¹² бо Дух Святий навчить вас тієї години, що треба говорити.”

¹³ Відізвався до нього хтось із народу: “Скажи братові моєму, щоб поділився зо мною спадщиною.”

¹⁴ Ісус промовив до нього: “Чоловіче, хто настановив мене суддею або подільником над вами?”

¹⁵ Далі промовив до них: “Глядіть і бережіться всякої зажерливости, бо не від надміру того, що хто має, залежить його життя.”

¹⁶ І він розповів їм цю притчу: В одного багача земля вродила гарно.

¹⁷ І почав він міркувати, кажучи сам до себе: Що мені робити? Не маю де звезти врожай мій!

¹⁸ І каже: Ось що я зроблю: розберу мої стодоли, більші побудую і зберу туди все збіжжя і ввесь мій достаток

¹⁹ та й скажу душі своїй: Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!

²⁰ А Бог сказав до нього: Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?

²¹ Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога.”

²² Далі сказав до своїх учнів: “Тому кажу вам: Не журіться про життя ваше, що їстимете, ані про тіло, в що вдягнетеся;

²³ бо життя більше від їжі й тіло від одежі.

²⁴ Гляньте на круків, що не сіють, ні жнуть; нема в них ні комори, ні стодоли, а проте Бог їх годує. Оскільки більше варті ви від птахів!

²⁵ Хто з вас, трудившись, може додати до віку свого хоча б один лікоть?

²⁶ коли, отже, і це найменше понад вашу силу, чому клопочетесь про інше?

²⁷ Погляньте на лілеї як ростуть: не працюють і не прядуть, а, кажу вам, що навіть Соломон у своїй славі не вдягався так, як одна з них.

²⁸ Коли, отже, траву на полі, що сьогодні стоїть, а завтра буде кинута до печі, Бог отак одягає, то скільки більше вас, маловіри!

²⁹. І не побивайтесь, що вам їсти та що пити, і не клопочіться!

³⁰ Бо того всього шукають народи цього світу; Отець же ваш знає, що вам воно потрібне.

³¹ Отож, шукайте його Царства, а це вам додасться.

³² Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство.

³³ Продайте ваше майно й дайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіються; невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить.

³⁴ Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.

³⁵ Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені.

³⁶ Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає.

³⁷ Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими! Істинно кажу вам: Він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити.

³⁸ І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони.

³⁹ Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі.

⁴⁰ І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.”

⁴¹ Тут Петро озвався: “Господи, чи ти до нас кажеш цю притчу, чи й до всіх?”

⁴² А Господь відповів: “Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірку пшениці?

⁴³ Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить.

⁴⁴ Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком.

⁴⁵ Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись,

⁴⁶ то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю.

⁴⁷ Той, що, знавши волю свого пана, не приготував, ані не зробив по його волі, буде тяжко битий.

⁴⁸ А той, що її не знав і зробив каригідне, буде мало битий. Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають.

⁴⁹ Вогонь прийшов я кинути на землю - і як я прагну, щоб він вже розгорівся!

⁵⁰ Хрищення маю я прийняти й як мені важко, докіль воно не здійсниться.

⁵¹ Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, - але розділ.

⁵² Віднині бо в одній хаті, де п'ятеро, і ті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох.

⁵³ Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти дочки й дочка проти матері, свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.”

⁵⁴ А промовив він ще до народу: “Коли ви бачите хмару, що виступає на заході, ви зараз кажете: Дощ буде, - і так воно буває.

⁵⁵ І коли дме південний вітер, ви кажете: Спека буде, - і так буває.

⁵⁶ Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати; як же воно, що не розпізнаєте часу цього?

⁵⁷ Чому самі з себе ви не судите, що справедливе?

⁵⁸ Бо коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, а возний щоб не кинув тебе до в'язниці.

⁵⁹ Кажу тобі: Не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.”

¹ Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: “Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів.”

² А він до них промовив: “Коли ви молитесь, кажіть: Отче, нехай святиться твоє ім'я, нехай прийде твоє Царство.

³ Дай нам кожного дня наш хліб щоденний.

⁴ І прости нам гріхи наші, бо й ми прощаємо кожному, хто нам винен; і не введи нас у спокусу.”

⁵ Далі до них промовив: “Якби хтось із вас мав приятеля, і той прийшов до нього опівночі Та й сказав до нього: Друже, позич мені три хліби,

⁶ бо приятель мій прибув до мене з дороги, і я не маю що йому дати,

⁷ а той зсередини відповів би йому: Не докучай мені, двері вже замкнені, і діти мої зо мною в ліжку; не можу встати й дати тобі, -

⁸ кажу вам, що коли й не встане та не дасть тому, що він його приятель, все ж таки з-за його настирливости підведеться і дасть, скільки той потребує.

⁹ Отож кажу вам: Просіть, і вам дасться; шукайте, і знайдете; стукайте, і вам відчинять.

¹⁰ Кожний бо, хто просить, одержує; той, хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.

¹¹ Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь? Або коли попросить риби, замість риби дасть йому гадюку?

¹² Або коли яйце попросить, дасть йому скорпіона?

¹³ Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що у нього просять!”

¹⁴ Ісус виганяв біса, що німий був. І як біс вийшов, німий заговорив, і дивувались люди.

¹⁵ Та деякі з них говорили: “Він Велзевулом, князем бісівським, виганяє бісів.”

¹⁶ Інші ж, щоб його випробувати, домагалися від нього знаку з неба.

¹⁷ А він, знаючи думки їх, сказав їм: “Кожне царство, розділене проти себе самого, запустіє, і дім на дім упаде.

¹⁸ Коли, отже, і Сатана проти себе самого розділився, - як устоїться його царство? Бож кажете, що Велзевулом виганяю бісів.

¹⁹ Коли ж Велзевулом виганяю бісів, ким виганяють ваші сини? Ось чому вони будуть вашими суддями.

²⁰ Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство.

²¹ Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці.

²² Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич.

²³ Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.

²⁴ Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов.

²⁵ І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним.

²⁶ І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше.”

²⁷ Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.”

²⁸ А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.”

²⁹. Коли народ згромадивсь, Ісус почав промовляти: “Рід цей - рід лукавий; він шукає знаку, але знаку йому не дасться, окрім знаку Йони,

³⁰ бо як Йона був знаком для ніневитян, так і Син Чоловічий буде знаком для цього роду.

³¹ Цариця півдня встане під час суду з людьми оцього роду і його засудить, бо прийшла з кінців світу послухати мудрости Соломона, а ось тут більше від Соломона!

³² Ніневитяни встануть з цим родом під час суду і його засудять, бо вони покаялись на проповіді Йони, та ось тут більше від Йони.

³³ Ніхто не світить світла й не кладе його у сховок, ані під посудину, але на свічник, щоб ті, що входять, бачили ясність.

³⁴ Світло твого тіла - твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне.

³⁵ Гляди, отже, чи світло, що в тобі, не є темрява.

³⁶ Коли, отже, все тіло твоє - світле й нічого темного не має, воно буде все в світлі, так, наче б освічувало тебе світло (своїм) сяйвом.”

³⁷ Коли він говорив іще, якийсь фарисей запросив його на обід до себе. Ісус увійшов і сів за столом.

³⁸ Побачивши це, фарисей здивувався, що він перш не зробив обмивань перед обідом.

³⁹ Господь сказав до нього: “От ви, фарисеї, чистите лиш зверху чашу й полумисок, самі ж ви всередині повні здирства й лукавства.

⁴⁰ Безумні! Чи ж той, що зробив верх, чи не зробив і середини?

⁴¹ Тож дайте милостиню з того, що усередині, і все у вас буде чисте.

⁴² Та горе вам, фарисеї, бо ви даєте десятину з м'яти, рути та всякої городини, але занедбуєте правосуддя і любов Божу! І це треба було робити, і того не лишати.

⁴³ Горе вам, фарисеї, що любите перші місця в синагогах та привітання на майданах.

⁴⁴ Горе вам, бо ви, як оті гроби непомітні, по яких люди зверху ходять і не знають того.”

⁴⁵ Озвавсь тоді один із учителів закону: “Учителю! - кажучи це, ти й нас ображаєш.”

⁴⁶ Він же відповів: “Горе й вам, учителям закону, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж до тих тягарів і пальцем не доторкнетеся.

⁴⁷ Горе вам, що будуєте гроби пророкам, а це ваші батьки їх убили!

⁴⁸ Ви так стаєте свідками й даєте згоду вчинкам батьків ваших: вони їх повбивали, а ви будуєте їм гроби!

⁴⁹ Тому й каже мудрість Божа: Я їм пошлю пророків і апостолів; вони деяких з них уб'ють, а деяких будуть гонити,

⁵⁰ щоб цей рід відповів за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,

⁵¹ від крови Авеля до крови Захарії, забитого між вівтарем і храмом. Так, я кажу вам: Рід цей здасть за те рахубу!

⁵² Горе вам, учителям закону, бо ви взяли ключ знання! Самі ви не ввійшли і тим, що хотіли ввійти, заборонили.”

⁵³ І як він вийшов звідти, книжники та фарисеї почали сильно на нього нападати й ставити йому різні питання,

⁵⁴ чигаючи так, щоб несподівано піймати якесь слово з уст його.

¹ Після цього Господь призначив сімдесят двох інших і послав їх перед собою в кожне місто й місце, куди сам мав прийти.

² Він до них промовив: “Жнива великі, а робітників мало. Просіть, отже, Господа жнив, щоб послав робітників на свої жнива.

³ Ідіть, ось я вас посилаю, як ягнят між вовки.

⁴ Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів, і нікого в дорозі не вітайте.

⁵ В який же дім не ввійшли б ви, скажіть перше: Мир домові цьому!

⁶ І коли там є котрийсь син миру, мир ваш покоїтиметься на ньому; а коли ні, до вас він повернеться.

⁷ І зоставайтесь у тім домі, споживайте та пийте, що в них є: достоїн бо робітник своєї нагороди. Не переходіть із хати до хати.

⁸ І в яке місто ви не ввійшли б, і вас приймуть, їжте, що поставлять перед вами;

⁹ оздоровляйте в ньому хворих і кажіть їм: Наблизилося до вас Царство Боже.

¹⁰ Коли ж ви ввійдете в якесь місто, і вас не приймуть, то, вийшовши на їхні вулиці, скажіть:

¹¹ Ми вам обтрушуємо й порох з вашого міста, що прилип до наших ніг; тільки знайте, що Царство Боже близько.

¹² Кажу вам: Того дня навіть Содомові буде легше, ніж тому місту.

¹³ Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні сталися ті чуда, що зроблені у вас, вони б давно покаялися, сидячи у веретищі й попелі!

¹⁴ Та Тирові й Сидонові легше буде під час суду, ніж вам.

¹⁵ Та й ти, Капернауме, невже піднімешся аж до неба? Аж до самого пекла провалишся!

¹⁶ Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.”

¹⁷ Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.”

¹⁸ Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба.

¹⁹ Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу - й ніщо вам не пошкодить.

²⁰ Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.”

²¹ Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.

²² Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!”

²³ Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите.

²⁴ Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”

²⁵ І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: “Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?”

²⁶ А Ісус мовив до нього: “В законі що написано? Як там читаєш?”

²⁷ Озвався той і каже: “Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого.”

²⁸ “Ти добре відповів”, сказав (Ісус), “роби це й будеш жити.”

²⁹. Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: “А хто мій ближній?” 30. Мовив тоді Ісус, кажучи: “Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого.

³¹ Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо.

³² Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.

³³ Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився.

³⁴ Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.

³⁵ На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся.

³⁶ Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?”

³⁷ Він відповів: “Той, хто вчинив над ним милосердя.” Тоді Ісус сказав до нього: “Іди і ти роби так само.”

³⁸ Коли ж вони були в дорозі, він увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.

³⁹ Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.

⁴⁰ Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: “Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.”

⁴¹ Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато,

⁴² одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.”

¹ Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу й владу над усіма бісами, й оздоровляти недуги,

² і тоді послав їх проповідувати Царство Боже й недужих лікувати.

³ Він до них промовив: “Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, та й дві одежі не майте.

⁴ В яку б хату ви не вступили, там перебувайте до вашого відходу.

⁵ А як хто вас не прийме, то виходячи з того міста, обтрусіть порох з ніг ваших на свідоцтво проти них.”

⁶ І вийшли вони та, ходячи по селах, звіщали Добру Новину й оздоровляли всюди.

⁷ Ірод четверовласник довідався про все, що діялось, і збентежився, бо деякі казали, що то Йоан воскрес із мертвих,

⁸ інші - що Ілля явився, а ще інші, - що якийсь пророк із давніх устав з мертвих.

⁹ Ірод сказав: “Йоанові я стяв голову. Хто ж це такий, що я про нього таке чую? ” І намагався побачити його.

¹⁰ Апостоли ж, повернувшися, розповіли йому про те, що зробили. Тоді він узяв їх і пішов осторонь у напрямі міста, що зветься Витсаїда.

¹¹ Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив їм про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того.

¹² День почав схилятися, і дванадцятеро підійшли до нього та й кажуть: “Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і знайдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці.”

¹³ А він їм каже: “Дайте ви їм їсти.” Ті відповіли: “У нас усього п'ять хлібів і дві риби. Хіба що підемо та купимо поживи для всього народу цього.”

¹⁴ Було бо їх яких п'ять тисяч чоловік. Ісус сказав до своїх учнів: “Розсадіть їх гуртами по п'ятдесят приблизно.”

¹⁵ Вони так зробили й усіх розсадовили.

¹⁶ А він узяв п'ять хлібів і дві риби, і, звівши вгору очі, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоб вони клали перед народом.

¹⁷ Усі їли до наситу й зібрали ті кусні, що у них зосталися, дванадцять кошів.

¹⁸ Одного разу, коли він молився насамоті, а з ним були й його учні, - він спитав їх: “За кого мене мають люди?”

¹⁹ Вони ж у відповідь сказали: “За Йоана Христителя, а інші - за Іллю, а ще інші - за якогось із пророків старовинних, що воскрес із мертвих.”

²⁰ “А ви”, спитав їх, “що кажете про мене? Хто я?” Тоді Петро, озвавшись, мовив: “Ти Христос (Помазаник) Божий!”

²¹ Та й наказав їм гостро про це нікому не говорити.

²² Далі додав: “Син Чоловічий має багато страждати; старші, первосвященики та книжники його відкинуть і уб'ють, та він на третій день воскресне.”

²³ Звертаючись до всіх, (Ісус) промовив: “Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною.

²⁴ Бо хто захоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу задля мене, той її врятує.

²⁵ Яка ж користь людині, що ввесь світ здобуде, себе ж саму погубить або пошкодить?

²⁶ Хто б соромився мене та моєї науки, того й Син Чоловічий буде соромитися, коли прийде у славі своїй і Отця, і святих ангелів.

²⁷ Я вам кажу по правді, що деякі з отут присутніх не зазнають смерти, аж поки не побачать Божого Царства.”

²⁸ Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись.

²⁹. І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа - біла та блискуча.

³⁰ І ось два мужі з ним розмовляли: були то Мойсей та Ілля,

³¹ що, з'явившись у славі, говорили про його смерть, якої він мав зазнати в Єрусалимі.

³² Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли.

³³ А коли ці відходили від нього, Петро промовив до Ісуса: “Наставниче, добре нам тут бути! Зробимо три намети: один тобі, один Мойсееві й один Іллі.” Він не знав, що говорить.

³⁴ Коли він говорив це, насунулася хмара й огорнула їх, а учні налякались, як ті ввійшли у хмару.

³⁵ І залунав голос з хмари. “Це Син мій, Вибранець, слухайте його!”

³⁶ І коли пролунав цей голос, Ісус один зостався. Учні мовчали, і нічого з того, що бачили, нікому тоді не оповідали.

³⁷ Наступного дня, коли вони зійшли з гори, сила людей його зустріла.

³⁸ І ось якийсь чоловік з народу почав кричати: “Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він єдиний у мене.

³⁹ Дух його хапає, і той кричить раптом, трясе його, і той пускає піну; з великим трудом він його залишає цілком знесиленого.

⁴⁰ Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та вони не здоліли.”

⁴¹ Ісус відповів: “О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!”

⁴² Ще тільки наближався хлопець, як демон кинув його об землю і сильно стряс; але Ісус погрозив нечистому духові, оздоровив юнака й віддав його батькові.

⁴³ Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів:

⁴⁴ “Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”

⁴⁵ Однак, вони не розуміли цього слова; воно було від них закрите, так що вони його не додумались і боялися його спитати про це слово.

⁴⁶ Одне спало їм на думку: Хто з них буде найбільший?

⁴⁷ Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв малу дитину, поставив її біля себе

⁴⁸ і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; а хто мене приймає, той приймає того, хто мене послав, бо хто найменший поміж усіма вами, той - великий.”

⁴⁹ Озвався Йоан і каже: “Наставниче, ми бачили одного, що твоїм ім'ям виганяв бісів, і ми йому заборонили, бо він не ходить з нами.”

⁵⁰ Ісус же сказав до нього: “Не бороніть, бо хто не проти вас, той з вами.”

⁵¹ А як наблизився час, коли Ісус мав бути взятий (з цього світу), він постановив пуститися в дорогу до Єрусалиму.

⁵² Отож вислав посланців перед собою. Пішли вони й увійшли в якесь село самарянське, щоб йому приготувати.

⁵³ Та самаряни його не прийняли, бо він подорожував до Єрусалиму.

⁵⁴ Бачивши це учні Яків та Йоан, сказали: “Господи, хочеш - ми скажем, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх.”

⁵⁵ Ісус, обернувшись, почав їм докоряти.

⁵⁶ І вони пішли в інше село.

⁵⁷ А як вони подорожували, сказав хтось до нього: “Я піду за тобою, куди б ти не пішов.”

⁵⁸ Ісус озвався до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні гнізда, Син же Чоловічий не має де голови приклонити.”

⁵⁹ До другого сказав: “Іди за мною.” Та той відповів: “Господи, дозволь мені перше піти та поховати мого батька.”

⁶⁰ “Залиши мертвим ховати своїх мертвих”, сказав Ісус до нього. “Ти ж іди, проповідуй Царство Боже.”

⁶¹ Інший сказав: “Я піду за тобою, Господи, але перше дозволь мені з домашніми моїми попрощатися.”

⁶² Ісус сказав до нього: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого.”

¹ По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять

² і деякі жінки, що були оздоровлені ним від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалина, з якої вийшло сім бісів,

³ Йоанна, жінка Хузи, Іродового урядовця, Сусанна та багато інших, що їм допомагали з своїх маєтків.

⁴ А коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі:

⁵ “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали.

⁶ Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало.

⁷ Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила.

⁸ Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.”

⁹ Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча.

¹⁰ Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.

¹¹ Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже.

¹² Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися.

¹³ Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають.

¹⁴ А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.

¹⁵ Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.

¹⁶ Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.

¹⁷ Нічого бо нема захованого, що б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло.

¹⁸ Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, заберуть і те, що йому здається, нібито має.”

¹⁹ Мати його й брати прийшли були до нього, та зачерез народ не могли до нього доступитись.

²⁰ Його повідомили: “Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.”

²¹ Він же у відповідь сказав їм: “Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують.”

²² Одного дня Ісус увійшов до човна з учнями своїми і сказав їм: “Переплиньмо на той бік озера.” І відплили.

²³ Як же вони плили, він заснув. Тим часом буря з вітром накинулась на озеро, їх почало заливати, і вони були в небезпеці.

²⁴ І, приступивши, вони збудили його й кажуть: “Наставниче, наставниче, ми гинемо!” Він устав, погрозив вітрові й розбурханим хвилям, і вони ущухли, і настала тиша.

²⁵ Тоді сказав їм: “Де ваша віра?” Вони ж, налякані й здивовані, один до одного казали: “Хто це такий, що вітрам і воді повеліває, і вони слухають його?”

²⁶ Вони пристали в краю Геразинськім, що проти Галилеї.

²⁷ Як Ісус вийшов на берег, трапився йому назустріч один чоловік з міста, що мав бісів. Він з давнього часу вже не носив одежі й мешкав не в хаті, а по гробах.

²⁸ Побачивши Ісуса, закричав, припав йому до ніг і сказав голосом сильним: “Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!”

²⁹. Бо він велів нечистому духові вийти з чоловіка. Дух той часто хапав чоловіка, і його тоді в'язали кайданами та ланцюгами й стерегли, та він трощив окови, і демон гонив його по пустинях.

³⁰ Ісус же спитав його: “Як тобі на ім'я?” “Легіон!” - відповів той, багато бо бісів увійшло в нього.

³¹ І вони благали його, щоб він не велів їм іти в безодню.

³² А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили його, щоб він дозволив їм увійти в них. І він дозволив їм.

³³ Вийшли ті демони з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро та й потонуло.

³⁴ Побачивши, що сталося, пастухи кинулись урозтіч і розповіли про це в місті та по селах.

³⁵ І вийшли люди подивитися, що сталось. Вони прибули до Ісуса й знайшли, що чоловік, з якого вийшли біси, сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі - і злякались.

³⁶ Наочні свідки їм розповіли, як вилікувався біснуватий.

³⁷ Тоді все населення Геразинської округи почало його просити, щоб відійшов від них, бо великий страх огорнув їх. І він увійшов до човна й повернувся.

³⁸ А чоловік, з якого вийшли біси, просив Ісуса, щоб бути з ним, але він відпустив його, кажучи:

³⁹ “Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі.” Пішов той, сповіщаючи по всьому місті, що Ісус зробив йому.

⁴⁰ По повороті Ісус був прийнятий народом, бо всі його чекали.

⁴¹ Аж ось прийшов чоловік, Яір на ім'я, який був головою синагоги. Припавши до ніг Ісуса, він почав його просити зайти до нього в хату,

⁴² бо була в нього дочка одиначка, яких дванадцять років, і вона вмирала. І як він ішов туди, люди тиснулися до нього.

⁴³ Аж тут жінка якась, що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити,

⁴⁴ підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі й умить стала здоровою - спинилась її кровотеча.

⁴⁵ Ісус спитав: “Хто доторкнувся мене?” А що всі відпекувались, Петро мовив: “Наставниче, то люди коло тебе юрмляться і тиснуться.”

⁴⁶ Ісус же сказав: “Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене.”

⁴⁷ Побачивши жінка, що не втаїлася, тремтячи підійшла й упавши йому до ніг, призналася перед усіма людьми, чому до нього доторкнулась і як негайно одужала.

⁴⁸ Сказав їй Ісус: “Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!”

⁴⁹ Він говорив ще, як приходить хтось від голови синагоги і каже: “Твоя дочка померла, не турбуй більш Учителя.”

⁵⁰ Ісус почувши це, озвався до нього: “Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.”

⁵¹ Прийшовши до хати, він не пустив нікого з собою всередину, крім Петра, Йоана та Якова з батьком та матір'ю дитини.

⁵² Всі плакали за нею і голосили. Він же мовив: “Не плачте, вона не вмерла, вона тільки спить.”

⁵³ І ті сміялися з нього, бо знали, що вмерла.

⁵⁴ А він узяв її за руку й голосно промовив: “Дівчино, пробудися!”

⁵⁵ І дух її повернувсь до неї, і вона миттю встала. Тоді він звелів дати їй їсти.

⁵⁶ Батьки ж її були здивовані вельми, та він наказав їм нікому не говорити, що сталося.