Високопреосвященні та преосвященні владики!
Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні брати і сестри в монашестві!
Дорогі браття і сестри в Христі!

Одна із стихій, яка дає життя нам, людям, і всьому, що нас оточує та приносить комфорт у наші оселі, цими днями перетворилася на справжнє лихо на теренах Західної України, котре характеризують як чи не найбільший паводок за останнє століття. У воді опинилися понад триста населених пунктів. Зруйновані важливі транспортні магістралі, пошкоджені залізничні колії та мости, знеструмлені тисячі будинків. Але найбільше лихо – це людські жертви. Тож на початку цього послання висловлюю щире співчуття та запевнення в молитві всім тим, хто втратив своїх рідних.

Якщо пандемія коронавірусу зачинила нас у власних помешканнях, то водна стихія позбавила тисячі людей і цього захисту. Негода знищила врожаї, зруйнувала присадибні ділянки і домашні господарства, люди втратили засоби для існування. Десятки тисяч гектарів землі опинилися під шаром води і мулу. Людей масово евакуйовують із місць проживання, намагаючись подбати про безпеку їхнього життя. Затоплено лікарні, де, зокрема, лікують хворих на коронавірус.

Наслідки повені в умовах економічної кризи, посиленої епідемією, несуть загрозу справжнього соціального лиха загальнодержавного масштабу. Якщо не вжити швидких і рішучих заходів, то ми напередодні зими можемо опинитися перед лицем гуманітарної катастрофи.

У цьому посланні звертаюся до всіх тих, хто постраждав від паводку, який завдав вам страху, болю і відчуття безпорадності, зокрема до тих, хто зараз перебуває серед розбурханої стихії, словами Ісуса Христа: «Не бійтеся!» Ваша Церква, яка постійно молиться до милосердного Бога, є з вами в цей складний час і прагне огорнути вас своїм теплом, увагою та допомогою. Хочу запевнити вас, що вона є і буде вашим голосом і захисницею перед могутніми цього світу та донесе правду про вашу тривогу і ваш розпач до світового співтовариства та вселенської християнської спільноти.

Кожне нещастя, яке людина переживає у своєму житті, є нагодою до вияву християнської солідарності та соціального служіння, щоб якомога швидше допомогти постраждалим. Тому закликаю всі наші церковні інституції: єпархії, спільноти богопосвяченого життя, а особливо мережу організацій благодійного фонду «Карітас» – організувати порятунок тих, хто волає про допомогу. Звертаюся до всіх громад нашої Церкви в Україні та світі в дусі євангельського самарянина підтримати тих, хто тепер позбавлений свого дому та опинився віч-на-віч із бідою.

Скеровую своє прохання до світового співтовариства та міжнародних гуманітарних інституцій: будьте відкритими, щоб відповісти на потребу постраждалих від стихійного лиха в західних областях України.

Дивлячись на наслідки катастрофи, маємо водночас замислитися над тим, що до неї призвело. Папа Франциск каже: «Бог прощає завжди, людина інколи, але природа не прощає ніколи». Причиною лиха, яке переживаємо, є хижацьке ставлення людини до довкілля. Зміна клімату на глобальному рівні та безконтрольне винищення карпатських лісів змусило природу промовити своє грізне слово, на яке ми не сміємо промовчати.

У час Петрового посту, зважаючи на сучасну драматичну ситуацію, закликаю вас переосмислити своє ставлення до навколишнього середовища, що повинно виявитися в усвідомленні небезпеки екологічного гріха та в покаянні перед обличчям Бога-Творця, щоб навчитися відповідально дбати про наш спільний Божий дім і примножувати природну спадщину.

Дорогі в Христі брати і сестри! Постраждалі від стихії потребують нашої молитви та співчуття. Щиро прохаю цієї неділі під час Божественної Літургії усильно молитися за всіх, хто постраждав від паводка та за рятувальників, які ліквідовують його наслідки.

Нехай Господь, який є з нами завжди, у радостях та небезпеках нашого життя, допоможе нам з гідністю синів Божих пройти це випробовування. Хай покров Його Пречистої Матері, прославленої в багатьох храмах наших гостинних Карпат, буде над усіма, хто став заручником водної стихії. Випрошуючи в Господа щедрих дарів для тих, хто допомагатиме постраждалим, молюся про те, щоб Він був милосердним до всіх нас.

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Віддання свята Пресвятої Євхаристії,
25 червня 2020 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це звернення після кожної Божественної Літургії в неділю, 28 червня 2020 року Божого.

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. У Дрогобичі цього дня вшанували пам’ять жертв комуністичного терору, серед яких мученицьку смерть прийняли блаженні Дрогобицькі священномученики Йоаким, Віталій і Северіян.

20 червня в Дрогобицькій духовній семінарії відбулось урочисте завершення навчального року. З цієї нагоди владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Мирона Бендика, ректора семінарії, викладачів та духівників закладу відслужив Божественну Літургію. Богослужіння супроводжував семінарійний хор. Участь в молитві взяли випускники, їх родичі та працівники семінарії.

13-14 червня, у неділю Всіх святих, у відпустовому місці с. Биличі на Старосамбірщині відбулась загальноєпархільна проща. З цієї нагоди владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія, єпископа-помічника, та священиків Добромильського деканату відслужив Божественну Літургію. Богослужіння супроводжував співом хор Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю України «Верховина».

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри!

Сердечно вітаю всіх вас у цьому чудотворному місці прослави Пресвятої Богородиці у с. Биличі. Сьогодні ми прибули сюди скромно, не чисельним гроном, з огляду на обмежувальні заходи, які запровадили державні органи. Однак ніщо не може стримати нас, християн, від того, аби вшанувати нашу Небесну Матір на місцях, де Вона чудесно прославилася. Кілька тижнів тому ми, як паломники відвідали славний Грушнів. Також сьогодні ми прибули до місця прослави Пресвятої Богородиці – Билицького джерела, аби в імені духовенства, монашества і мирян нашої Самбірсько-Дрогобицької єпархії в цей час випробувань, страху і неспокою за посередництвом Богоматері занести наші молитви до Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Свята Церква сьогодні святкує Неділю всіх святих. Минулої неділі ми торжественно спогадували і духовно переживали Зіслання Святого Духа на апостолів, яке із переляканих рибалок вчинило відважних проповідників і свідків Слова Божого, які поширили вістку про воскреслого Ісуса Христа по всій землі. Від Зіслання Святого Духа на апостолів започаткувалася історія Христової Церкви. Це дуже важливо, бо пригадує нам, що Церква не походить із волі людини, із її роздумів, умінь чи організаційних здібностей. Якщо б це було так, то Церква вже давно згасла б, як проминає кожна людська річ. Церква є ділом Божим – Христовим Тілом, оживленим Святим Духом. Святий Дух від самого початку створив її як Церкву всіх народів – вселенську, тобто католицьку. Вона обіймає весь світ, долає всі расові, класові та національні кордони, об’єднує людей у сповідуванні Триєдиного Бога.

Плодом апостольської проповіді, натхненної Св. Духом, є праведне життя тих, у душі яких впало зерно Слова Божого. Відтоді чимало християн своїм чеснотливим життям засвідчили, що вони є плодом Святого Духа. Тому нині ми урочисто святкуємо пам’ять усіх святих – тих, хто є плодом дії Святого Духа в Церкві і світі. Кожний день церковного року присвячений якомусь святому чи кільком святим, але є багато святих, про яких ми не знаємо і чиї імена нам невідомі. Тому Церква присвятила першу неділю після Зіслання Святого Духа для почитання всіх святих, зокрема й тих, які не входять у річний цикл церковного календаря.

Слово «святий» - походить від єврейського слова «кадош», що означає відмежування, відокремлення від усього що є погане і зле, що походить від лукавого, а не від Бога. Тому шлях святості – це уникання зла і творення добра. Це вміння відрізняти правду від неправди, добро від зла, чисте від нечистого. Святою називається праведна людина, яка повністю присвятила себе, тобто віддала все своє життя служінню Богові. «Живу вже не я, а живе Христос в мені» – каже апостол Павло (пор. Гал. 2,20). Кожен християнин покликаний до святого життя. Без цього покликання не може бути правдивого змісту життя, правдивої цілі в житті і не може бути щасливого вічного життя. «Святими не народжуються – святими стають», - каже одна давня приповідка.

«І чув я мов голос натовпу численного і мов голос вод багатьох і мов голос громів могутніх, що промовляли: «Алилуя! бо воцарився Господь, Бог наш, Вседержитель. Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця і дружина його приготувалася. І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же — це праведність святих» (пор. Одкр. 19, 6–8). Це видіння, яке бачив засланий на острів Патмос святий Йоан Богослов євангелист, влучно передає зміст сьогоднішньої Неділі усіх святих. Свята Церква ставить перед нашими очима величний похід «численного натовпу» тих, котрі є чистим і ясним вісоном, в який зодягається Церква — Христова Невіста. А преподобний Симеон Новий Богослов порівнює собор святих із ланцюгом, до котрого з кожним поколінням приєднуються нові ланки. Кожна з них є індивідуальністю, об'єднана зі своїм попередником вірою, добрими справами і любов'ю. Золотий ланцюг християнської святості бере свій початок від апостолів і доповнюється в наш час.

Серед святих є люди різного звання і стану, усякого віку і статі. Є серед них є ті, що спасалися подвигами апостольства, мучеництва й ісповідництва, пустельництва, але є і такі, які стали Божими угодниками, живучи сімейним життям серед звичайних життєвих турбот. Є серед святих і такі, що раніше були грішниками, але розкаялися і стали взірцевими християнами, сягнувши висот подвижного духовного життя.

Свято Всіх святих – це свято всіх нас. Згадуючи сьогодні всіх святих, свята Церква нагадує нам про наше покликання прямувати до святості, до обожествлення, тобто уподібнення до свого Творця. Вона старається надихнути нас уподібнюватися до святих, наслідувати їхній спосіб життя, засвоювати їхню твердість у виконанні Божих заповідей, їхню ревність в очищенні себе від усякої скверни плоті й духа…

Христос зіслав Церкві Святого Духа і Його дари, щоб кожен міг користати з них і приносити щедрі плоди свого життя у покаянні і наверненні. Ніщо недосконале не увійде до Царства Небесного. Ще у Старому Завіті Бог закликав людей до святості: «Святими ви мусите бути, бо я – святий Господь, Бог ваш…. Тож будете мені святими, бо святий я, Господь, що відрізнив вас від народів, щоб ви були моїми» (пор. Лев. 19, 2; 20, 26). У Новому Завіті Христос каже нам: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мт. 5, 48). А апостол Павло пише: «Вам треба позбутися старої людини, що жила, як перше, яку розтлівають звабливі пристрасті, і обновитись духом вашого ума, і одягнутись у нову людину, сотворену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди» (Еф. 4, 23-24).

Сьогодні ми є свідками, що наш світ гостро відчуває потребу у святих, тобто людей, які мають тісний зв’язок із Богом, а тому можуть зробити доступною Його присутність і передавати Його благодать. Ці святі люди народжуються і зростають у Церкві. Але на жаль, мусимо констатувати, що сучасний світ замість цього шукає собі дешеві замінники Церкви і святості у вигляді різноманітних сект, культів та магічних практик. Це приваблює багатьох людей, які шукають простих і швидких відповідей на життєві проблеми. Маємо берегтися перед цими загрозами. Безпечним і легкодоступним прикладом для нас є приклад святих: вони вказують нам шлях у правильному напрямку.

Серед усіх святих, чию пам’ять ми нині споминаємо, кожен з нас може обрати когось як взірець для уподібнення і як особливого заступника. Сьогодні ж ми зібралися на цьому чудотворному місці у Биличах, прохаючи допомоги особливої Заступниці і Молільниці за людський рід перед престолом Всевишнього – Богородиці. На неї в особливий спосіб при Благовіщенні зійшов Святий Дух і вона стала Матір’ю Божою. Вона – найбільша вершина розвитку людського роду і навіть вища понад ангельський світ. Тому під час наших богослужінь ми часто звертаємося до Неї: «Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Богородицю і Приснодіву Марію». Тож серед усіх святих ми величаємо Її Пресвятою. Вона – наш особливий взірець до наслідування і наша особлива заступниця.

Велику надію покладає на Богородицю наш український народ. Тому впродовж століть споруджує на її честь храми, прибігає до її ікон, лине до чудотворних місць, де по-особливому відчувається її заступницька дія. Чимало таких богородичних святинь є на нашій землі! Сьогодні ми стоїмо у Биличах, але наша думка лине далеко поза це маленьке село на Старосамбірщині. У нашій Самбірсько-Дрогобицькій єпархії маємо й інші відпустові місця, де можемо користати з духовної допомоги Пресвятої Богородиці. Це міста Самбір і Рудки, а також у селах Грушів на Дрогобиччині, Тишковичі на Мостищині, Українська Кальварія в с. Губичі на Добромильщині. А поза межами нашої єпархії хто не знає таких відпустових місць, як Зарваниця, Унів тощо? Хотілося б сьогодні згадати і Богородичні місця світового значення – Люрд, Гваделупу і, особливо, Фатіму. На цих відпустових місцях Богородиця часто перестерігала перед жахливими наслідками гріха та вказувала шлях до виправлення – покаяння і неустанну молитву.

Стоячи на билицькому чудотворному місці, ми благаємо Пресвяту Богородицю, прославлену в чудотворних іконах та місцях, щоб вона не тільки не припиняла огортати нас своїм небесним покровом, але у ці непрості часи сьогодення силою Свого заступництва вимолила для нас у Господа особливі ласки й благодаті. Вдивляючись у просвітлений благодаттю лик нашої Небесної Заступниці, спитаймо самих себе: як ми прожили цей рік від останньої прощі? Чи і наскільки відступило за цей рік зло також із наших сердець, із нашого життя? Наскільки ми наблизилися до мети нашого життя – до святості?

На цьому відпустовому місці ми просимо допомоги у Пречистої Діви Марії. Але ми свідомі того, що війни та моральний занепад, які ми спостерігаємо у світі, є прямим наслідком людського гріха і нехтування Божим Законом, а тому самі маємо стати на шлях покаяння, щоб не дати людству дійти до самознищення. Ми прохаємо Богородицю, щоб скріпила нас у нашій християнській вірі, і ми були добрими захисниками традиційних моральних та родинних цінностей, на які століттями спирався наш народ і які зараз різними способами намагаються знищити через просування безбожних законів і гендерних ідеологій. Ми благаємо в неї, щоб на нашій українській землі нарешті настав мир, бо вже кілька років відчуваємо рани і біль від тих вибухів, які лунають за кількасот кілометрів, на Сході нашої держави. Ми молимо, щоб Мати Божа розрадила вдів, втерла сльозу з очей сиріт, простягнула руку допомоги пораненим, непереможною силою зміцнила наших воїнів, у кріпила наших медиків, віддалила від нас небезпечні хвороби.

Знаменно, що наша єпархіальна проща до Билич відбувається саме в першу неділю по Зісланні Святого Духа, у Неділю всіх святих. Ось суть нинішнього свята і нашої прощі: запалитися великими бажаннями від прикладу святих удосконалювати своє життєве покликання. Бажаю всім вам, дорогі в Христі паломники, щоб усі ми повернулися до наших домівок із серцем, оживленим вогнем святої віри та сповненим великого бажання визнавати нашу святу віру не лише словами, а й ділами. Отож відійдімо з цього відпустового місця і продовжуймо наше земне паломництво дорогою досконалості й любові. Відходьмо з глибоким переконанням, що Богородиця іде разом із нами, покриваючи нас своїм омофором. Просімо в неї зростання в любові: до святої Матері – Церкви, до ближніх, до рідної землі і до батьківщини України. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь!

+ Ярослав

14 червня 2020 року Божого,
с. Биличі

9 і 10 червня у Катедральному соборі Пресвятої Трійці владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, і владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, відслужили заупокійну і заздоровну Божественні Літургії в наміреннях вірян з усіх парафій Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Друзі, з радістю повідомляємо, що справа МАПи жива і діяльна, незважаючи на всі обмеження, пов’язані з епідемією COVID-19. Команда курсу розробила різні варіанти навчального процесу, враховуючи всі особливості, пов’язані з карантином і ми готові до будь-яких ситуацій.

8 червня, у день Святого Духа, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич з нагоди храмового празника відбулась Божественна Літургія, яку очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія, єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії, о. Тараса Гарасимчука, пароха парафії, а також місцевого духовенства. Участь в урочистому богослужінні взяли парафіяни та гості.

У переддень свята Зіслання Святого Духа на на youtube-каналі Самбірсько-Дрогобицької єпархії опубліковано 2-й випуск серії «Христос — наша Пасха. Християнське життя сторінками Катехизму», що є частиною медіяпроєкту «Нові ареопаги Христової благовісті», започаткованого з благословення владики Ярослава, єпископа Самбірсько-Дрогобицького. Напередодні владика Ярослав в коментарі єпархіяльній пресслужбі розповів про те, як з’явився задум медіяпроєкту «Нові ареопаги Христової благовісті» та які його цілі.

6 червня на youtube-каналі Самбірсько-Дрогобицької єпархії опубліковано 2-й випуск серії «Христос — наша Пасха. Християнське життя сторінками Катехизму». У ньому викладачі викладачі Дрогобицької духовної семінарії — о. Мирон Бендик, о. Іван Гаваньо і о. Тарас Коберинко  — роздумують над темою свята Вознесіння Господнього, значенні церковного богослужіння та виконання Божих Заповідей.