Минають дні Великого посту... Дні молитви, роздумів, покаяння. Це ті святі дні, коли кожна людина може виблагати у Господа прощення своїх гріхів. Чи не одним із найкращих способів духовної віднови є Хресна дорога, спільна молитва. Хресна дорога належить до тих доріг, які найсильніше зворушують людські серця. Це ті святі дні, коли церковні богослужіння спонукають нас до глибоких роздумів над терпіннями Ісуса Христа.

Упродовж 13-15 березня в храмі св. Миколая Чудотворця м. Старого Самбора відбувались великопісні реколекції, які провів владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Під час реколекційних наук вірні мали нагоду переосмислити своє життя, вчинки в світлі настанов Ісуса Христа.

15 березня, у Хрестопоклінну неділю, в Дрогобичі відбулася процесійна хода вулицями міста, під якої вірні молились Хресну дорогу. Участь у молитовній ході взяв владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, місцеве духовенство й велика кількість мирян. 

Цього року, вперше за багатолітню діяльність БФ «Карітас СДЄ» отримав диплом переможця у конкурсі «Благодійна Україна» (Львівщина) та нагороду «Бурштиновий Ангел», яка вручається лише кращим з кращих.

9 Березня в м. Дрогобичі відбувся семінар на тему «Організація і діяльність Центру передподружнього приготування  СДЄ УГКЦ». Участь у семінарі взяли працівники Центрів передподружнього приготування Самбірсько-Дрогобицької та Стрийської єпархії.

Дорогі читачі! У часі Великого Посту християни уважніше дбають про своє спасіння. Навіть мало практикуючі християни в цей час більше уваги приділяють молитві, поклонам, роздумам над сенсом життя, покаянню і очищенню від гріха. А воєнна ситуація в Україні ще більше посилює прагнення людей до покаяння та Божого милосердя.

150 років від дня народження Г. І. Грушевського (1865-1922),
українського письменника, фольклориста

9 березня приміщенні Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича відбувся урочистий вечір присвячений 201-й річниці від дня народження Т.Г.Шевченка.

Слава Ісусу Христу!

Всесвітліші та всечесні отці, представники місцевої влади!
Улюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні ми вшановуємо 201-річницю від дня народження великого сина українського народу Тараса Шевченка. Щоб усвідомити, ким є для українців Тарас Шевченко, достатньо лише пригадати, що вже в кінці XIX - в першій половині XX століть практично в кожній українській хаті був портрет великого Кобзаря.
Це свідчить про те, що Шевченко зробив велетенський вплив на уми і серця українців. Хоч він не був політиком, проте на його ідеях виховувались і виховуються громадські організації і народ в цілому. Він не був полководцем, але його слово мобілізувало і мобілізує мільйони українців до боротьби за власні права і свободи та людську гідність. Згадаймо хоча б минулорічний майдан – Патріарх української літератури був дуже виразно присутній на «революції гідності» нашого народу.

Він не прагнув бути пророком, проте своїм могутнім словом як Мойсей вивів свій народ з “єгипетського” ярма, хоча сам так і не побачив землі обітуванної. Знедоленому безправному українському народові необхідний був великий муж, речник, патріарх, подвижник і пророк, таким став Тарас Шевченко. Це поет, даний Богом, його слово було і є «воістину гуком воскреслої труби архангела”, пише Куліш у “Спогадах про Шевченка” і називає його національним пророком. Пророк бачить те, чого інші не добачають. Пророк передбачає майбутнє але передусім пророк розмовляє з Богом і виголошує його істини перед лицем народу.

Він не був дипломатом, але своєю відомою по всьому світі творчістю здобув для України та українців належне визнання та пошану. Творчість Тараса Шевченка - надчасовий, вічноживий скарб світової культури. Вона стала невід'ємною частиною багатьох національних культур та має неабияке значення у світовій літературі. Популярність Шевченкових творів особливо бурхливо зростала в час національно-визвольних змагань різних народів. Твори українського генія перекладені на різні світові мови.

Він не був церковним проповідником, але своєю щирою вірою в Бога, дитячою відданістю Творцеві, гарячими віршами-молитвами вже кільканадцять десятиліть вчить нас молитися. Протягом усього життя Шевченко молився, брав участь у богослужіннях, про що свідчить хоча б фрагмент листа до Варвари Рєпніної, писаного вже із заслання 28 лютого 1847 року: «Вчора просидів я до ранку і не міг зібрати думок, щоби закінчити листа; якось-то беззвітне почування оволоділо мною. Перед благовістом до заутрені прийшли мені на думку слова Розп’ятого за нас, і я немовби віджив, пішов на утреню і так радісно, чисто молився, як, здається, ніколи раніше. Тепер я говію,– писав поет,– і сьогодні прийняв святі тайни, хотів би, щоб усе життя моє було так чисте, прекрасне, як сьогоднішній день.»

Молитва – це невід'ємний елемент поклоніння Богу, який завжди характеризував український народ та був, безумовно, присутній і в житті Шевченка. Відомо, що Великий Кобзар вже з дитинства знав Святе Письмо і був вихований у релігійному дусі. З-посеред біблійних книг йому особливо імпонував Псалтир. Зараз у незалежній Україні по-новому відкриваємо релігійні мотиви його творів, які чи то спотворювалися, чи то замовчувалися імперсько-більшовицькою пропагандою в різні часи.

У творчості поета молитва має віршовану форму. У своєму діалозі з Богом Шевченко часто обирає позицію старозавітного молільника, переживає за важку долу свого народу, нарікає на суспільні негаразди або страждання окремої людини, зокрема власні. Показовою в цьому плані є добірка його молитовних гімнів у „Давидових псалмах”, якими він наслідує форму біблійних псалмів. Ось приклад Шевченкової псаломної молитви:

Помолюся Господеві
Серцем одиноким
І на злих моїх погляну
Незлим моїм оком
(Т. Шевченко, Давидові псалми, 53).

В умовах складних процесів нашого державотворення, коли після затяжної і гострої суспільно-політичної кризи зовнішній агресор – московія, вчергове віроломно зазіхає на соборність України, залишаються актуальними заповіти Тараса Шевченка. Згадаймо, як він писав:

Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
(Т. Шевченко, Кавказ)

У ці непрості для нашої Батьківщини дні нас має надихати «патріотична молитовність» Шевченка:

Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
(Т. Шевченко, Чи ми ще зійдемося знову?..)

Актуальним для нас є й заклик Шевченка до єднання в ім’я утвердження нашої незалежної України:

Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
…
Обніміться, брати мої,
Молю вас, благаю!
(Т. Шевченко, І мертвим, і живим, і ненародженим).

Український народ, душа якого є християнською, не повинен ні в якому разі забути цих релігійно-патріотичних мотивів творчості Великого Кобзаря і на них будувати основи своєї державності. Як і Шевченко, ми також маємо твердо покладатись на Бога, щоб дожити до часу здійснення Шевченкових ідеалів свободи і любові, коли:

Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
(Т. Шевченко, Т. Шевченко, І Архімед, і Галілей)

+Ярослав

9 березня 2015 року Божого,
м. Дрогобич, Муздрамтеатр

З 27 лютого по 1 березня на парафії Преображення Господнього у м. Новий Калинів Дублянського деканату відбулись великопісні реколекції. Дні духовної віднови, які проводив о. Василь Оприско (ЧНІ), розпочалися в п’ятницю Хресною дорогою і завершилися Божественною Літургією в неділю.