24-25 листопада у храмі Преображення Господнього відбулись нічні чування біля мощей священномученика Йосафата. Молитва розпочалась увечері Божественною Літургією за участю дитячого хору. На переконання пароха храму, о. Любомира Митника, «саме діти найкраще здатні перейняти від нас, передати і понести цей скарб віри, який в нелегкі часи Катакомбної Церкви зберігали і виносили на своїх плечах, ризикуючи життям та майбутнім своїх дітей, наші славні предки», - наголосив священик.

Упродовж трьох днів вірні парафій сіл Ластівки, Коритища та Свидник Підбузького деканату мали нагоду духовної віднови через участь у реколекційних науках, які провадив голова Комісії з питань церковного мистецтва та архітектури, сотрудник парафії Пресвятої Трійці с. Дережичі о. Михайло Олійник.

30 листопада у Катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича Архиєрейською Літургією завершились святкові заходи з нагоди 25-ї річниці виходу УГКЦ з підпілля. Урочисте богослужіння очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія, єпископа-помічника, та священиків Дрогобицького деканату. Участь у Літургії взяли також священики та вірні, які в 1989 році очолили процес виходу УГКЦ з підпілля у м. Дрогобичі.

25 листопада 2014 року в релігійно-просвітницькому центрі ім. о. Івана Валюха в м. Трускавці за сприяння комісії у справах родини Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, відділу освіти Трускавецької міської ради відбувся міський освітянський семінар «Митрополит Андрей Шептицький - Пастир і Будитель українського народу». Мета семінару - поширити пасторські вчення, погляди та ідеї Митрополита.

У парафії с. Дережичі Бориславського деканату з нагоди річниці створення місцевого   осередку молодіжної організації «Українська молодь – Христові» відбулися реколекції для УМХ-істів та їхніх батьків. Реколекції провів о. Тарас Рисей, адміністратор храму св. влкмч. Пантелеймона, духівник Самбірського осередку УМХ.  

23 листопада у Дрогобичі відбулась молитовна хода під назвою "Вервиця миру", участь в якій взяло духовенство та вірні місцевих парафій. Дрогобичани згуртувались в молитві, щоб випросити в Бога мирного життя для Української держави. Разом з цим захід був присвячений пам’яті жертв Голодомору та 25-й річниці виходу УГКЦ з підпілля.

«Нині благодать Святого Духа зібрала нас».
(Стихира на «Господи взиваю»
з Великої Вечірні Квітної неділі)

Ми, вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії, зібрані під проводом нашого архієрея Преосвященного Владики Ярослава на VI-у сесію Єпархіального собору «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» (16 - 18 жовтня 2014 р.Б.), ісповідуємо нашу віру в Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, як рівно ж віруємо у все те, чого свята Церква навчає.

Застановившись над своїм покликанням (пор. 1 Кор. 1, 26) визнаємо, що ми усі разом у наших парафіяльних спільнотах маємо плекати святість, щоб бути об’єднаним Божим народом. Джерелом нашого духовного життя є Боже Слово. У ньому Бог являє Себе і промовляє до людей як до приятелів, з ними перебуває, запрошує і приймає до спільноти з Собою (див. Конституція ІІ Ватиканського Собору про Боже Об’явлення «Боже Слово», 2). Єпархіальний собор заохочує вірних єпархії до молитовного читання Святого Письма особисто, в родині та парафіяльній спільноті. У слуханні Божого Слова народжується віра, якою утверджується спільнота, що славить Бога та стає діяльною в любові.

Дар віри людина отримує у святому таїнстві Хрещення. Першим середовищем передання і навчання віри є родина – домашня церква. Поглиблення змісту віри та життя згідно з нею є першим завданням катехизації, яка має бути спрямована до всіх вірних наших парафій. Відповідальними за катехизацію в першу чергу є єпископ, священики, яким у цьому служінні допомагають катехити.

Нашою відповіддю віри на Боже Об’явлення, що міститься в Святому Письмі та переданні Церкви, є молитва. Парафії є молитовними, євхаристійними спільнотами, де кожна людина може сповнити своє покликання – прослави і благодарення Бога. Центром парафіяльного життя є Свята Літургія, яка є джерелом усіх духовних благ. Коли парафіяльна спільнота збирається на Літургію, вона стає Тілом Христовим, приєднуючись до жертви Христової, принесеної Богові Отцеві «за всіх і за все». До цього таїнства єдності вводять нас богослужіння добового кола. Собор заохочує наші парафії зберігати і поглиблювати східно-християнську богослужбову традицію, подбати про якнайчастіше служіння Святої Літургії та дієву участь у ній як найбільшого числа парафіян.
Продовженням Літургії у храмі є «літургія у світі», так звана соціальна місія Церкви: діла милосердя та старання про справедливість. У нашому парафіяльному житті служіння ближньому проявляється в різних формах: допомога та підтримка старших, немічних, сиріт, неповносправних, узалежнених та потребуючих. Собор високо оцінює служіння волонтерів, які своєю жертовною діяльністю засвідчують зрілість свого християнського покликання.

Ми, делегати Єпархіального собору, у світлі Божого Слова та вчення Церкви, поглянувши на ікону живої парафії, яку представили соборові доповідачі, стверджуємо, що живою парафія стає тоді, коли вона є спільнотою, що збирається на Літургії довкола Христа, аби слухати і приймати Його Божественне Слово, живитися Його Тілом і Кров’ю, приносити жертву хвали і прослави Бога та освячуватись Святими Таїнствами. Через єпархіального єпископа і під проводом свого священика і духовного отця парафія плекає єдність з усією Вселенською Церквою та в багатоманітний спосіб бере участь у її спасенній місії. Важливою характеристикою живої парафії є служіння любові, яке проявляється, за прикладом Господа, в солідарності з убогими і потребуючими. Парафія – це родина, де кожен готовий поділитися тим даром, який отримав від Бога. Жива парафія відкрита, гостинна, вона готова прийняти і поцінувати кожну людину, даючи їй простір для зустрічі з Христом.

Великим Божим благословенням, що оживляє наші парафії є присутність і служіння богопосвячених осіб – монахів і монахинь, які своєю поставою свідчать про непроминаючу цінність Небесного Царства. Їхнє покликання – бути світлом для мирян є для багатьох спонукою і заохоченням до глибшого духовного життя.
Визначальна роль в живій парафії належить священнику. Тому Єпархіальний собор просить єпархіального єпископа зобов’язати священиків до постійного проживання на парафіях, а парафіяльні спільноти – подбати про наявність та належні умови парафіяльних резиденцій.

Закінчивши нашу працю, благодаримо Господа за Його щедрі дари та випрошуємо благословення для наших парафіяльних спільнот.

владика Григорій (Комар),
Секретар VI-ої сесії Єпархіального Собору

Вих. №14/920

Дрогобич, 21 листопада 2014 р.Б.

ДЕКРЕТ
проголошення резолюцій VІ сесії Собору
Самбірсько-Дрогобицької Єпархії
«Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»

В ім’я Святої, Єдиносущної, Животворящої
і Нероздільної Тройці,
Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Божою Милістю

ЯРОСЛАВ,
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Відповідно до кан. 241 Кодексу канонів Східних Церков

ПРОГОЛОШУЮ

резолюції VI-ої Сесії Собору Самбірсько-Дрогобицької Єпархії
на тему: «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом»,
яка відбулася 16 - 18 жовтня 2014 р.Б. в місті Дрогобичі.

І. Боже Слово і катехизація
Особистий та родинний рівень
1. Дбати про наявність та читання Святого Письма в родинному колі та особисто (наприклад, за програмою читання Святого Письма «День за днем»).
2. Поглиблювати знання основ християнської віри через вивчення Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха» та читання релігійної літератури.
3. Власним життям свідчити християнську віру в повсякденному житті.

Парафіяльний рівень
4. Засновувати при парафіях біблійні гуртки для поглибленого ивчення Божого Слова та історії спасіння.
5. Перед Різдвом, Пасхою, престольним празником і з інших нагод проводити дні духовної віднови.
6. Під час реколекції та місій проводити зустрічі з різними віковими групами і категоріями парафіян (сім’ями, молоддю, дітьми та різними професійними групами), використовуючи біблійну та літургійну катехизу.
7. Запроваджувати псалтирні молитовні групи та впроваджувати практику молитви Псалтиря в існуючі молитовні спільноти; заохочувати до читання Псалтиря при усопших.
8. Створювати та розвивати парафіяльні бібліотеки.
9. Священикам пам’ятати про особисту відповідальність за катехизацію.
10. Створювати парафіяльні катехитичні школи та дбати про їх належне забезпечення.
11. Подбати, щоб у кожній громаді був катехит та щоб його служіння було справедливо винагороджене.
12. Популяризувати Катехизм УГКЦ та використовувати його у проповідях і катехитичних повчаннях.
13. Священикам часто проповідувати на катехитичні теми, використовуючи нагоди уділення Святих Таїнств, треб та вечірні богослужіння.
14. Сприяти організації літніх канікул дітей та молоді «Канікули з Богом».

Єпархіальний рівень
15. Використовувати веб-ресурси та інші єпархіальні ЗМІ для пояснення та навчання Святого Письма та Катехизму УГКЦ, наповнюючи їх катехитичним допоміжними матеріалами.
16. Подбати про поглиблення вивчення Святого Письма в програмі Дрогобицького катехитичного інституту.
17. Призначити відповідального за біблійний апостолят в Єпархії.
18. Створити відповідні програми катехизації дорослих.
19. Створювати осередки підготовки до подружнього життя та супроводу сімейних пар.
20. Під час архиєрейських візитацій перевіряти стан катехизації на парафії.
21. Розвивати та підтримувати капеланське служіння у навчальних закладах.
22. Готувати та формувати парафіяльних лідерів, членів церковних братств, дяків, катехитів.

ІІ. Літургія та молитва
Особистий та родинний рівень
1. Наголосити на обов’язку особистої та спільнотної молитви.
2. Заохочувати вірних до участі в Божественній Літургії та богослужіннях добового кола.
3. Запросити до плекання культури спільної родинної молитви.

Парафіяльний рівень
4. Заохочувати священнослужителів до щоденного служіння богослужінь на парафії.
5. Заохочувати створення молитовних спільнот та дбати про їх духовний супровід.
6. Впроваджувати крилосний спів.
7. Служити паралітургійні богослужіння не лише у храмах, але й на інших освячених місцях в парафії.
8. Організовувати паломництва та прощі за участю священика, брати участь в загальноєпархіальних та загальноцерковних прощах.
9. Заохочувати служити акафісти до Богородиці впродовж Успенського посту.
10. Популяризувати молебні та акафісти до новомучеників УГКЦ.
11. Дбати про озвучення та опалення у храмах.

Єпархіальний рівень
12. Для підвищення рівня богословсько-літургійної освіченості вірних видавати малоформатні посібники для пояснення богослужінь з літургійними текстами, а також популярну богословську літературу.
13. Подбати, щоб катедральний та прокатедральний храми відповідали літургійній ідентичності УГКЦ та були взірцями богослужбової культури та точності уставу.
14. Проводити періодичні формаційні зустрічі для церковних регентів та дяків.

Всецерковний рівень
15. Звернутися до Патріаршої літургійної комісії з проханням переглянути тексти паралітургійних богослужінь на предмет їх відповідності східнохристиянській традиції та осучаснити їх літературну редакцію.
16. Звернутися до Патріаршої літургійної комісії з проханням внести у календар молитвослова дні пам’яті українських новомучеників та опрацювати відповідні богослужбові тексти.
17. Звернутися до Патріаршої літургійної комісії з проханням звернути увагу на уніфікацію уставів богослужінь, плекання богослужбової культури та одностайності благочестя в цілій Церкві.

ІІІ. Дияконія - служіння ближньому
Особистий та родинний рівень
1. Плекати культуру уважного ставлення до осіб з особливими потребами та людей похилого віку.
2. Пам’ятати про важливість волонтерської діяльності.
3. Опікуватися хворими, потребуючими, одинокими, узалежненими тощо.

Парафіяльний рівень
4. Залучати діючі парафіяльні спільноти (братства, сестринства, молитовні групи, молодіжні організації тощо) до харитативної діяльності.
5. Співпрацювати з «Карітасом» та іншими церковними, громадськими і державними територіальними центрами соціального служіння.
6. Користуватися порадами експертів із певних ділянок соціального служіння (праця з узалежненими, сиротами, особами з особливими потребами).
7. Заохочувати парафіяльні спільноти, групи вірних підтримувати осіб із особливими потребами, а також членів їх сімей.
8. Організовувати доброчинні акції («пасхальний кошик», «різдвяна вечеря», «подарунки від св. Миколая» тощо).
9. Звернути увагу на душпастирство проблемних подруж, розлучених осіб, узалежнених, заробітчан та членів їх родин.
10. Полегшити доступ до храму та участь у богослужіннях старшим, немічним та людям з особливими потребами.
11. Заснувати парафіяльні «книги тверезості».
12. Заснувати при великих парафіях соціальні центри.
13. Здійснювати духовну опіку над лікарнями, сиротинцями, будинками престарілих.
14. Пропагувати здоровий спосіб життя та протидіяти поширенню наркотиків, азартних ігор і безвідповідальній торгівлі алкоголем.
15. Поширювати інформацію про діяльність реабілітаційних центрів для узалежнених.
16. Священнослужителям регулярно відвідувати зі Святими Тайнами хворих та немічних осіб.

Єпархіальний рівень
17. Створити єпархіальний фонд допомоги потребуючим.
18. Організовувати для сиріт та дітей з проблемних сімей табори, прощі та інші заходи.
19. Пропагувати серед вірних усиновлення.
20. Підтримувати сім’ї, які усиновили дітей.
21. Підтримувати діяльність реабілітаційних центрів для узалежнених.
22. Підтримувати волонтерські групи для харитативної діяльності.
23. Періодично організувати навчальні семінари для священнослужителів та працівників соціально-харитативної діяльності на теми актуальних викликів у сфері соціального служіння.
24. Розвивати та підтримувати капеланське служіння у війську, в’язниці, лікувальних закладах, сиротинцях.

Прошу духовенство, монашество і мирян Єпархії відповідально ставитись до втілення
Соборових резолюцій в життя, відповідно до особливостей власного служіння та з врахуванням пастирських потреб та можливостей.
Єпархіальний єпископ враховуватиме Соборові резолюції
при опрацюванні детальних єпархіальних душпастирських програм
та при оцінці стану душпастирства в різних ділянках єпархіального життя.

Благословення Господнє на Вас!

+ЯРОСЛАВ,
Єпископ
Самбірсько-Дрогобицький

митр. прот. Тарас Гарасимчук,
канцлер

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

З Божою допомогою та за активної участі духовенства, монашества та мирян ми провели VI сесію нашого Єпархіального собору, яка відбувалася з 16 по 18 жовтня 2014 року Божого у м. Дрогобичі. Соборові дискусії проходили в руслі Синодальної стратегії розвитку УГКЦ «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом». Кожен делегат привіз на Собор “цінну перлину”, а саме: думки, побажання і мрії своїх братів і сестер по вірі, з якими в процесі підготовки до Собору випала нагода поспілкуватись на парафіяльному та деканальному рівні. Тому хочу висловити щиру вдячність усім делегатам, а також кожному, хто впродовж кількох місяців допомагав готувати наш Єпархіальний Собор, беручи участь у серії заходів й ініціатив, зокрема у реколекціях та регіональних зустрічах представників кожної парафії.

Кілька десятиліть тому Українська Греко-Католицька Церква переживала період зневаги, нищення та заперечення її існування, а 25 років тому пережила свою весну воскресіння. Тому єпархіальний Собор, який ми проводимо у рік чвертьсотлітнього ювілею легалізації нашої Церкви, підводить певний підсумок того, що нам вдалося здобути від часу виходу з підпілля. Водночас ми свідомі того, що в нових умовах ХХІ ст. ми зустрічаємося з новими викликами та небезпеками. Тому під час пленарних засідань та в робочих групах делегати Собору вивчали та обговорювали три основні теми: Боже слово і катехизація, Літургія і молитва та Служіння ближньому або Дияконія, намагаючись проаналізувати труднощі, з якими зустрічаються наші парафіяльні громади, знайти способи розв’язання існуючих проблем та накреслити шляхи розвитку, оптимальні для умов Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

На Єпархіальному соборі всі ми вкотре усвідомили, що повноцінне зростання християнина у вірі неможливе без зв’язку з християнською спільнотою – парафією. Тому нам слід пожвавити життя наших парафіяльних громад, щоб вони стали «місцем зустрічі з живим Христом». Кожна людина покликана пережити цю зустріч і нею перемінити своє життя. У важливості цього переконуємось з євангельської оповіді про подорож Воскреслого Христа зі своїми розчарованими та зневіреними учнями до Емаусу (Лк. 24,13-35). Ця подія є надзвичайно глибокою і промовистою, тому пропоную на ній коротко застановитись.

Серед викликів сучасного світу людина нагадує учнів з цієї євангельської оповіді – вона розгублена і часто розчарована, бо її уява про релігію, Церкву і Самого Живого Бога можуть в один день виявитись неспівмірними з дійсністю, яка її оточує. Може трапитися, що через різні ворожі до себе обставини, людина сьогодні вже не бачить Того, кого пізнала і в Кого увірувала вчора. Однак у таких ситуаціях Сам воскреслий Господь стає поруч та супроводжує її. Як Христос не мовчить по дорозі до Еммаусу, так Він не мовчить і сьогодні, оскільки Його голос лунає через Церкву. За до допомогою проповіді і читання Слова Божого Він лагідно вступає в розмову і йде разом з людиною, супроводжуючи її до пізнання Істинного Бога. Він промовляє до її серця, щоб воно почало горіти, картає її за малу віру, вияснюючи Писання то що. Оскільки наші парафії покликані бути “живими”, то нам слід зосередитись на всьому, що пов’язане з кращим пізнанням Слова Божого та правд християнського життя.

Кульмінаційним моментом спілкування учнів з Христом є момент Ламання Хліба. Це є наче метою і вінцем Його дороги втаємничення, бо саме тут учні прозрівають, впізнають свого Воскреслого Учителя і навіть міняють напрямок своєї подорожі. Тому євхаристійна трапеза, тобто Божественна Літургія, є найважливішим місцем богоспілкування, найвищою молитвою, найпевнішою істинною зустріччю з Христом. У ній християни віднаходять сенс своєї власної історії – переживають досвід Бога і разом з тим відкривають тайну власного серця та своєї власної ідентичності. Зв’язок і спілкування з Богом маємо не тільки тоді, коли як парафіяльна спільнота збираємося довкола Євхаристійного престолу та “споживаємо Тіло і Кров” Єдинородного Сина, Ісуса Христа, але й тоді коли перебуваємо на молитві. Ось чому Церква гаряче заохочує вірних до пожвавлення участі у спільнотних богослужіннях, особливо моліннях Часослова (Вечірні, Утрені, Часів й інші.), а також до особистої молитви. Тому у намаганнях зробити наші парафії “живими” маємо звертати більшу увагу на все, що відноситься до літургійного життя та нашого особистого молитовного життя.

Пізнавши Христа при ламанні Хліба, учні повернулися з Емаусу до Єрусалиму, розповівши своїм друзям про те, що вони досвідчили (див. Лк. 24,33-35). Вони щедро діляться зі спільнотою почутим і побаченим. Їхній особистий досвід спілкування з Воскреслим Христом впливає на їхнє життя у світі. Апостол Яків нагадує нам: «Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва» (Як. 2, 26), тому християнська віра має бути потверджена і засвідчена в щоденних ділах. Вона має стати для християнина джерелом любові до ближнього та основою праведного християнського життя. Практично виявити свою християнську віру можемо через соціальне служіння, тобто у служінні ближньому або дияконії. Коли ми допомагаємо нашим ближнім, то таким чином виявляємо свою любов до Бога. Ставлення до потребуючих є дзеркалом нашої духовної зрілості, тому плекаймо на наших парафіях чесноти християнського милосердя, щоб очима віри вміти розпізнати у нашому ближньому лик Христа. Не можемо нехтувати цим аспектом при розбудові “живої парафії”.

Дорогі у Христі! Зараз, оглядаючись на пройдений шлях, можемо сміливо сказати, що наш Єпархіальний Собор відбувся, але не завершився. Ми всі повинні усвідомити, що нас чекає нелегка праця з втілення його напрацювань в життя. Заохочую духовенство, монашество і мирян нашої єпархії відповідально поставитись до цього завдання. За підсумками VI Сесії Собору Самбірсько-Дрогобицької Єпархії закликаю усіх активізувати зусилля з розбудови живої парафії як місця зустрічі з живим Христом. В цьому мають допомогти Соборові резолюції, уважно вивчивши які, я проголошую та прошу віддано працювати над їх втілення в життя. Не знеохочуймося перед евентуальними труднощами, бо кожна наша парафіяльна громада, незалежно від того, чи вона велика чи мала, де вона розташована і якими засобами володіє, - має нескінченні перспективи зростання та дозрівання. Пам’ятаймо, що від першого крихітного насіння, яким була християнська громада в Єрусалим дві тисячі років тому, виросло могутнє дерево Церкви, яку «пекельні ворота не подолають» (Мт. 16, 18). Нехай допомагає нам у цій відповідальній місії благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа!

владика ЯРОСЛАВ,
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Дано у Дрогобичі,
при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,
у Празник Собору Архистратига Михаїла й інших безплотних сил
21 листопада 2014 р.Б.

21 листопада, на празник святого архистратига Михаїла, владика Григорій, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії, здійснив душпастирські відвідини парафії с. Вуйковичі Судовишнянського деканату. У співслужінні о. Володимира Пустельник (декана Судовишнянського), о. Михайла Смеречака (настоятеля парафії) та священиків Судовишнянського деканату владика Григорій відслужив Божественну Літургію.