Дорогі у Христі!

Сьогодні наша церковна спільнота творить спільну молитву за жертвами узалежнень в Україні. Проблема різного роду залежностей набула в Україні масштабів епідемії. Зараз достеменно уже ніхто не може назвати кількість людей, залежних від алкоголю, наркотиків, азартних ігор… Однак їх кількість вимірюється мільйонами, і ми щоденно зустрічаємо їх на вулицях наших міст і сіл; вони приходять на наші святкування як друзі, сусіди чи колеги по роботі, а, можливо, вони є у нашому родинному чи сімейному колі. Якщо комусь із нас довелося контактувати із залежною особою, то, згадуючи усі неприємні моменти спілкування –  образи, неправду, маніпуляцію чи агресію з боку залежної особи стосовно нас, –  не можемо так легко визнати, що ця людина є «жертвою». Радше самі себе почуваємо скривдженими і «жертвами». Та спробуймо поглянути на залежних людей очима віруючої людини, дослухавшись до євангельської науки.

Жертва – це людина, яка потрапила в пастку через підступність і злобу якогось ворога. Той, хто розставляє пастки для душі людини, – це духовний ворог людства, батько усілякої неправди – диявол (пор. Ів. 8,44). Видаючи зло за добро, вводить людей в оману, зароджує в їхніх душах пристрасть, непереборну прив’язаність до іншої людини, предмета чи речовини. Так діє він і стосовно тих, кого ловить у пастку залежності.  Поволі й непомітно для людини ставить алкоголь, наркотик чи азартні ігри в центр їхнього життя. Коли людина стає залежною, то навіть будучи свідомою цього, не може відмовитися від джерела узалежнення. Навпаки, заради пережиття чергового задоволення готова обманювати, сваритися, принижувати, красти чи навіть убивати… Людина залежна, роблячи такі страшні вчинки, вже не належить собі, в її серці живе пристрасть, через яку диявол не дозволяє їй бути собою, віддаляє її від своєї ідентичності, родичів та друзів, а що найтрагічніше – від  Бога!

Зауважмо, що ніхто із залежних не бажав собі долі алкоголіка, наркомана чи «ігромана». Кожен з них, однак, дозволив собі відступити на крок від правди про взаємини Бога і людини:

• що єдине джерело істинної радості – це життя з Господом, до якого закликає псалмоспівець (Пс. 34,9);
• що єднання з Богом неможливе без виконання Його святої волі (Ів. 14,23);
• що чеснота тверезості є одним із фундаментальних духовних засобів для осягнення вічності (пор. 1Кор. 6, 9-10).

Сьогодні чимало наших братів і сестер у Господі добровільно йдуть дорогою загибелі, неухильно наближаючись до пастки залежності. Для багатьох християн відступ від правди заповідей Господніх у цьому питанні став непомітним. Так, наприклад, перетворити християнське свято на застілля з пияцтвом, віддячити за допомогу в якійсь справі алкоголем, примусити свого гостя вжити спиртне, пригостити алкогольно залежного спиртним,  закрити очі на вживання неповнолітньою дитиною алкоголю чи наркотиків або свідомо пригостити  неповнолітню дитину алкоголем – стало звичним явищем. У день пам’яті жертв узалежнень згадаймо слова сказані Господом через пророка Ісаю: «Горе тим, що зло видають за добро!» (пор. Іс. 5,20)

Підносячи спільну молитву до Господа за жертвами узалежнень, Церква заохочує усе українське суспільство усвідомити, що саме жива християнська віра може допомогти нам подолати це всенародне лихо. Дослухавшись до науки Церкви щодо збереження чесноти тверезості, можемо зробити чимало практичних висновків, які стануть дієвою допомогою жертвам узалежнень.

Творімо молитву за переставлених у вічність, які померли внаслідок узалежнення. З любові до ближнього ми покликані пам’ятати і про тих, хто легковажно пробудив у своїй душі пристрасті, які руйнують і забирають в людини здатність турбуватися про спасіння власної душі та приводять до передчасної і неприродної смерті.

Супроводжуймо молитвою, словом і ділом милосердя близьких залежної особи. Зокрема, берімо участь у житті членів родини, де є узалежнення, через складення присяги в Золоту книгу тверезості в наміренні за зцілення залежної людини.

Виховуймо власних дітей у любові до чесноти тверезості. Будьмо добрим прикладом у святкуванні та прийнятті гостей, де не має місця пияцтву, а святкова зустріч стає нагодою прославити Бога.

Віддячуймо за добрі діла і допомогу нашим доброчинцям засобами, які не суперечать християнським моральним засадам.

Творячи молитву за жертв узалежнень, згадуймо й тих, кого залежність іншої людини торкнулася у надзвичайно трагічний спосіб – це жертви дорожньо-транспортних пригод, спричинених водіями в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, жертви різних хуліганських вчинків, пограбування, зґвалтування чи розбою, вчинених особами в стані зміненої свідомості та багатьох інших трагічних ситуацій, де алкоголь є посередником, через якого християнин стає жертвою духовного ворога, що намагається знищити людину.

Будьмо пильними, дорогі брати і сестри, у боротьбі за власне спасіння. Дбаймо, отже, про себе і про тих, хто в своєму житті недобачив тієї небезпеки, яку духовний ворог несе через вживання спиртного, наркотичних речовин, захопленням іграми.

Нехай святий Предтеча Іван Хреститель, який за своє земне життя не торкнувся п’янкого напою, бо відкрив своє серце для найбільшого джерела радості – Бога, буде нам добрим прикладом у веденні достойного християнського життя. Дбаймо про відновлення та утвердження чесноти тверезості в нашому народі!

3.09.2012 року Божого

Комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я

P.S.:

Звернення слід прочитати під час святкової Літургії 11 вересня. Якщо празник на парафії не вшановується врочисто, то звернення читається в наступну неділю. Прохання на єктенії додаються.

Звернення видано з огляду на постанову Тридцять шостої сесії Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви (Зарваниця, 20-21 червня 2007 року Божого) «Про вдосконалення праці в ділянці боротьби за тверезий спосіб життя» (1.І).

Прохання на сугубій єктенії 11.09.2012 р.Б. під час богослужіння (молитви)

за жертвами узалежнень в Україні

Ще молимося за молодь нашої парафії, щоб споможені Твоєю благодаттю ревно дбали про дар здоров’я, плекали чесноту тверезості і не дозволяли затьмарити в собі образ і подобу Божу гріхами пияцтва, вживання наркотиків, азартними іграми, просимо Тебе, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимось за усіх парафіян благословенних даром батьківства, щоб добрим прикладом власного життя заохочували і настановляли дітей своїх до життя у тверезості і допомогли їм належно цінувати Твій величний дар здоров’я, просимо Тебе, Господи, вислухай і помилуй.

Ще молимося за зцілення поневолених алкогольним, наркотичним, ігровим чи іншим узалежненням. Подай їм, Господи, зрозуміння свого стану, просвічення їхнього затьмареного розуму і духа, зціли їхнє пожадання, утверди їх у чесноті стриманості, відроди їхню турботу про спасіння власної душі і мир у їхніх родинах та даруй їм ласку свободи Твоїх дітей, просимо Тебе, Господи, милостиво вислухай і помилуй.

Ще молимося за тих, хто зазнав кривди, душевних страждань, втратив здоров’я через дії людей в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Зішли, Господи, в їхні серця любов, щоб пробачили кривдникам та віднайшли через Твою благодать радість життя і завжди відчували Твою присутність, благаємо Тебе: вислухай і помилуй.

Слава Ісусу Христу!

Сердечно вітаю жителів та гостей м. Борислава, які зібралися тут, щоб благодарити Бога з нагоди святкування 625-річчя цього славетного міста. Дозвольте мені сьогодні особливим чином привітати серед нас Апостольського Нунція Архиєпископа Томаса Едварда Галіксона, який спеціально прибув сьогодні, щоб розділити з вами Вашу радість. Його присутність як представника в нашій державі Святішого Отця Венедикта папи Римського є ще одним свідченням того, що Святішому Отцю є дуже близька наша Церква і її вірні. Також вважаємо це знаком визнання і поваги до славної історії українського народу та до міста Борислава і його жителів.

Сьогодні ми чули у Євангелії Христову притчу про виноградник і про виноградарів. Господар насадив його, обгородив і доручив робітникам працювати в ньому. Цю притчу можна по-новому відчитати сьогодні на ювілейному святкуванні 625-річниці від дня першої писемної згадки про славне місто Борислав. Вона допомагає нам, жителям міста, тим, хто тут працює, вчиться, керує ним, усвідомити, що це місто, як і весь сотворений світ, є насамперед власністю Господа. Це Він сотворив його, обдарував природними ресурсами та доручив людям словами: «...наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звірем, що рухається по землі» (Бт.1,28).

Місто Борислав – це також місто Боже, а не людське. Господь насадив тут своєю щедрою рукою природні багатства: нафту, озокерит, газ; а люди своїми щирими творчими стараннями, важкою працею перетворили їх у засоби людського затишку, добробуту й тепла. Ось так спільно з Божим благословенням та працею наших земляків виріс Борислав з його численними Божими храмами, міськими культурними та житловими спорудами.

На жаль, зараз у цьому місті не все є так, як би нам хотілось. Природні багатства вихолощені, вичерпані чи занедбані. Однак славна 625-літня історія міста апелює до нашої християнської та громадянської свідомості: чим більше кожен з нас просвітлює своє мислення і свідомість досвідом зв'язку і життя з Богом та згідно із його заповідями, тим більш вагомими та результативними будуть наші задуми та праця на благо міста, народу, держави. Змінивши себе зсередини через покаяння і прищеплення до Божого світу зможемо перетворитись із споживачів та руйнівників на співтворців та чесних трудівників для себе, своєї сім'ї-родини, нації та країни. Живімо з Богом у церковних богослужіннях, у яких ми виховуємося до постави справжньої та повноцінної людини – святої, правдивої, Богом задуманої та уподобаної. Це дозволить нам сподіватися, що Бориславський природний оазис відновиться.

Сьогоднішній ювілей вашого славного міста є доброю нагодою для нас поглянути на історію міста, зачерпнути з скарбниці досвіду предків та з надією прямувати у майбутнє. Ще з біблійно-старозавітньої історії спасіння довідуємося про те, що ювілейні святкування – це передусім подяка Богові за усі люблячі та щедрі сприяння, які від Нього отримав вибраний і боголюбивий народ. Давньоєврейське слово «йовель» означає «рік свободи». Так називали встановлений пророком Мойсеєм рік, коли продані і віддані під заставу землі поверталися до колишніх власників, раби отримували свободу, боржникам прощалися борги.... Юдеї практикували милосердя, солідарність, братерство, через що уподібнювались та ставили себе в особливу Господню благодатну присутність.

Так само і ми сьогодні під час наших ювілейних святкувань у місті Бориславі маємо себе поставити у життєво необхідну нам Божу присутність. Сьогоднішній ювілей має бути передусім подячними привітаннями і прославою Господа з тим, щоб Він і надалі, як Батько, перебував поруч зі своїми людьми, спілкувався та взаємообмінювався дарами під час богослужінь у храмах та у молитовно-творчій праці кожного з нас у щоденному житті. Наш сьогоднішній ювілей має бути часом подяки Богові, Який невидимо зсилає нам життєво необхідну благодать. Ми покликані належно відповісти, віддячити Йому в міру своїх талантів, зусиль та праці. Задля нашого ж блага нам слід зробити усе, щоб не повторювати помилки виноградарів з сьогоднішнього Євангелія, не припиняти зв'язок з Господом, не закриватися від Нього, помилково вважаючи, що без Нього нам дозволено робити у Його винограднику все, що заманеться. Співпрацюймо з Господом, перетворюючи Його створений світ нашою творчою, доброю й Богом благословенною працею: окультурюймо навколишнє середовище, оцивілізовуймо й облагороднюймо через творення культури і плекання древніх звичаїв.

У цей день і Вам бажаю цієї радості. Відчуйте у своєму житті Божу присутність і нехай це внесе новий імпульс у Ваше життя і плани на майбутнє. Тоді Чоловіколюбний Господь у кожному нашому починанні і ділі даруватиме через Свого Святого Духа мир, охорону, сприяння і благодатну невидиму допомогу кожному чесному трудівнику Бориславської та державної ниви. Зичу цьому місту і кожному його мешканцеві та гостеві духовного і матеріального процвітання, вічного щастя і радості у практикуванні християнських цінностей. Бажаю Божої і міжлюдської любові, злагоди і сили для долання зла на всіх рівнях: особистому, місцевому, національно-державному та світовому! Закликаю всіх якнайбільше вкорінюватися, заглиблюватися у Божу істину про Нього, про кожну людину і світ, будуючи на такій основі відносини правди і справедливості у житті нашого чудового міста і держави!

+ Ярослав

2 вересня 2012 року Божого,
м. Борислав 

2 вересня у Бориславі відбулись святкування з нагоди 625-літнього ювілею міста. На запрошення преосвященного владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, а також організаторів ювілейних святкувань до Борислава прибув високопреосвященний Томас Галліксон, Апостольський нунцій в Україні, владика Михаїл (Колтун), єпископ Сокальсько-Жовківський та владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийський. Від імені духовенства гостей привітав протосинкел єпархії о. Григорій Комар, а від громади міста – мер Борислава Володимир Фірман.

1 вересня БФ "Карітас СДЄ УГКЦ" відвідав Апостольський Нунцій, Архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон (Thomas Edward Gullickson). Цей візит до Карітасу є подією надзвичайної історичної ваги, адже його Високопреосвященство є найвищим дипломатичним представником Святого Престолу, і сьогодні відбувся його перший візит до Дрогобича. На запрошення директора о. Ігоря Козанкевича, високоповажний гість прибув до "Карітасу" у супроводі Єпископа Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Владики Ярослава (Приріза) та ознайомився з діяльністю Фонду.

Дорогі в Христі!

Сердечно вітаю у нашому Катедральному храмі всечесне духовенство, тут присутніх представників ректоратів навчальних закладів м. Дрогобича, професорів, викладачів, студентів, семінаристів, школярів, а також їх рідних і близьких. Дозвольте мені сьогодні особливим чином привітати серед нас Апостольського Нунція Архиєпископа Томаса Едварда Галіксона, який представляє в Україні Святішого Отця. Думаю, що його присутність тут серед нас є ще одним свідченням того, що Святішому Отцю є дуже близька наша Церква і її вірні, які, незважаючи на переслідування, залишилися вірними Христовій заповіді «Щоб усі були одно» (Йо 17,21). Це є для нас також знаком визнання і поваги до славної історії українського народу, наших велетнів духа, котрі з чистих джерел християнської віри черпали свою мудрість і свою любов до Бога і Батьківщини.

Сердечно вітаю усіх та на початку цього навчального року складаю якнайщиріші побажання щедрих Божих ласк і благословення та успіхів на шляху реалізації Ваших благородних намірів. Вітаю тих, хто тільки розпочинає свій черговий етап здобуття знань; вітаю й тих, хто вже, маючи певний досвід навчання та духовного виховання, приступає до свого нового року студій. Освіта є важливим елементом у вихованні та зростанні кожної людської особи.

Один священик напередодні закінчення канікул спитався хлопчика-третьокласника, що прислуговував у церкві: "Канікули кінчаються. Тішишся, що вже знову підеш до школи?" Той щиро відповів: "Не тішуся, але я хочу бути мудрим, то мушу туди йти". Справді добра відповідь. Та й не за віком зріла, бо з неї видно не тільки мудрий підхід до школи, але й до самого життя. Здобуваючи знання, ми розвиваємо свої таланти, вчимось з досвіду багатьох людей, формуємося як особистість, готуємось до ефективнішого застосування наших обдарувань і здібностей... Але справжньою нашою ціллю мало б бути не просто здобуття знань, а прямування до мудрості, яка є одним з семи дарів Святого Духа.

Знання це ще не мудрість. Є люди, яких називають «ходячою енциклопедією»; їхні голови повні різних відомостей. Інші можуть миттєво здійснити важкі математичні підрахунки... Є люди, котрі вміють використовувати свої знання на те, щоб як кажеться "давати собі раду в житті", вони вміють крутитися; але й їхні знання – це не мудрість, а радше хитрість. Є люди, котрі здобуті знання використовують на злі цілі. Серед злочинців є багато спритних і ерудованих людей... Одним словом, завдяки навчанню ми можемо навіть до безмежності розвинути наш розум, але це ніяк не означатиме, що таким чином стаємо мудрими. Мудрість – це дар Святого Духа. Наш інтелектуальний розвиток лише дозволяє його якнайкраще використовувати.

Що ж таке мудрість? Мудрий це той, хто знає, що світ не існує сам зі себе, але що його сотворив Бог і Бог підтримує його при існуванні. Мудрий той, хто пам'ятає, що людина є покликана до вищих цілей, а не прив'язана тільки до розв'язання клопотів, котрі переслідують її кожного дня. Мудрий той, хто вміє розпізнати у світі голос Божий, що кличе його до вищої досконалості. Мудрий це той, хто пізнав вічну ціль свого земного життя і згідно цієї цілі влаштовує своє щоденне життя. Мудрим є той, хто вміє чинити добро, шукає добра і ширить навколо себе добро.

Одного разу до Христа прийшов юнак, і спитав його: «Вчителю добрий, що доброго маю чинити, щоб мати вічне життя?» (Мт. 19,16). Вам, дорогі викладачі і вчителі, протягом навчального року ваші учні і студенти задаватимуть безліч питань. Як християни ми знаємо, що серед усіх цих питань найголовнішим мало б бути саме це питання: Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне? Молодій людині не вистачить тільки дати набір певних знань, треба навчити її жити, і жити так, щоб життя мало сенс і щасливе продовження у вічності. Можна б сказати, що найкраща школа – це та, яка дає відповідь саме на це найголовніше питання: як жити, щоб осягнути вічне життя? А найважливіший екзамен – це той, котрий кожен з нас „здаватиме" на порозі вічності.

„Добрий вчитель" – це не те саме, що „поблажливий". „Добрий" означає перш за все люблячий, чесний і правдивий. Маємо у цьому прекрасний приклад – Божественного Вчителя, Христа. Не біймося наслідувати його у нашій викладацькій діяльності. «Якщо не Господь збудує дім, даремне будівничі трудились. Якщо не Господь охоронятиме місто, даремне пильнував сторож», - каже Псалмопівець (пор. Пс. 127,1). Майбутнє нашого народу – в руках наших дітей та молоді, а тому їх навчання і виховання є надзвичайно відповідальним завданням. Вчителі та викладачі, пам'ятайте, що сьогодні ви закладаєте фундамент під ту будівлі, яка виросте завтра. Відповідально віднесімося до нашого важливого завдання, а ви, їх вихованці, будьте сумлінними учнями, бо зараз навчання – це Ваша найбільша інвестиція у майбутнє. Знання треба здобувати постійною клопіткою працею. Час — то дорога річ. Шануйте його, використовуйте кожну хвилину. Хай всемилостивий Господь благословить Вас усіх – і тих, хто навчає, і тих, хто навчається, - на добрі діла. Хай Святий Дух просвічує ваш розум своїм світлом й укріплює ваші душі своїми ласками.

Будування рідного дому, якому на ім'я Україна, буде тривалим і міцним лише тоді, коли будуватиметься на міцних фундаментах Божого закону і Божої волі. Маємо пам'ятати, що людина тільки тоді розвиватиметься повноцінно, коли гармонійно розвиватиметься її тіло, душа і дух. Не може правильно рости організм, якщо ми штучно не даватимемо розвиватися якимось його органам. Не може повноцінно розвиватися людська особа, якщо ми виключимо з виховного процесу якусь її складову – тіло, інтелект чи духа. Батьки як добрі християни мають подбати, щоб їхні діти отримували належну освіту і виховання. Це їхнє право як громадян і обов'язок як християн.

Ще зовсім недавно нам намагались нав'язати зовсім іншу ідеологію, виключаючи з виховання духовність. Наші навчальні заклади були "мовчазними". Бракувало в їх стінах молитви, бракувало правди про Бога, про вічність, про безсмертність людської душі, про наше покликання до святості... На жаль, вчителі були позбавлені можливості формувати світогляд дітей на Заповідях Божих, на принципах християнської моралі, тобто на тому, що, як свідчить досвід поколінь, є необхідною нормою соціальної поведінки, моральним абсолютом, безумовним життєвим пріоритетом людини. Заповіді Божі – це немов компас, який під час подорожі серед бурхливих хвиль не дає нам втратити правильний напрямок. На рамена вихователів лягає відповідальність, аби наші діти часто споглядали на цей компас, згідно з ним синхронізували своє життя і свої прагнення.

В кожній малій дитині закладено велике майбутнє. Серед теперішніх школярів і студентів напевно стоять великі вчені, жертовні лікарі, вправні керівники і урядовці, розумні вчителі, гречні продавці, вправні слюсарі, люблячі батьки і матері, а передовсім святці. Бо саме святість є найголовнішим покликанням, яке дав нам Бог, привівши нас у це життя. Молімося сьогодні разом до нашого Бога, щоб ми ніколи не забували, чиї ми діти, щоб пам'ятали, що Бог є нашим спільним Отцем, Котрий любить нас ніжною любов'ю. Нехай Господь благословить наших дітей, нехай захоронить перед зіпсуттям та наповнить їх серця мудрістю з неба, а Пресвята Богородиця захоронить перед усіляким злом та безнастанно опікується нашою молоддю, щоб вона зростали літами, мудрістю, ласкою в Бога та людей. Амінь!

+Ярослав

м. Дрогобич,
1 вересня 2012 року Божого

1 вересня до Катедрального храму Пресвятої Трійці на спільну молитву прийшли ректори та директори, викладачі й вчителі, студенти та учні навчальних закладів міста Дрогобича. На молитві були присутні представники міської влади, а також завідуючий Міським відділом освіти. Урочисту Божественну Літургію на благословення початку навчального року відслужив владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні Апостольського нунція архиєпископа Томаса Едварда Галіксона та священиків Дрогобицького деканату, а також викладачів Дрогобицької духовної семінарії. Богослужбовим співом Літургію супроводжував хор єпархіальної семінарії.

На завершення літніх канікул Катехитичною комісією був організований та проведений літній християнський табір (ЛХТ) для юнаків Вівтарних дружин та бажаючих учнів Катехитичних шкіл. Табір проходив у с. Стрілки Старосамбірського району 21-25 серпня в новому єпархіальному реколекційному домі, який нещодавно освятив Владика Ярослав (Приріз), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Прекрасні умови для проживання, велика територія, спортивні майданчики, поряд річка Дністер, гори, ліс, чисте повітря. У таборуванні взяли участь 58 дітей.

25 дітей, підопічних Центру соціальної та психологічної підтримки дітей трудових мігрантів "Разом - сильніші", повернулися з літнього відпочинку у гірському селі Стрілки, де провели незабутні 10 днів.

Слава Ісусу Христу!
Всесвітліші та Всечесніші Отці!
Дорогі у Христі брати та сестри!
Дорогі прочани!

Ведені любов'ю до Пресвятої Богородиці Марії зібралися ми всі сьогодні тут у Самборі у день величного празника Успіня Богоматері, біля чудотворної Її ікони, щоб подякувати, прославити та звеличити Матір Господа нашого Ісуса Христа.

Дуже радію і дякую Богові за те що можу разом із вами молитися на цьому святому відпусті, що кожного року так чисельно збирає вірних-прочан, які приходять сюди аби відчути близькість Пресвятої Богородиці Марії та віддати їй належну честь.

В день свого чудесного Успення Божа Мати зібрала біля себе Христових апостолів і учнів, так і сьогодні вона зібрала всіх нас, своїх дітей, щоб вислухати і прийняти наші щирі молитви, підтримати й обнадіяти наше паломницьке життя, і як добра Мати, обдарувати нас своїми щедрими дарами.

Люди усіх часів і народів вшановували великих людей. Так і християни усіх народностей і поколінь звеличують Пречисту Богородицю з самих початків християнства. Кожна людина створена на образ і подобу Божу, однак Марія, повна благодаті, є найбільш подібною до Господа. Вона є представницею й іконою цілого творіння у його повноцінній і постійній відповіді Богові. Завдяки їй здійснився Божий план спасіння, який полягав у тому, щоб піднести кожну людину до духовної висоти свого Троїчного життя. Східна Церква зосереджує в особі Пречистої Діви Марії увесь досвід відносин між Богом і Його творінням, між Спасителем і світом. Вона завдяки своїй цілковитій покорі, довірі і відданості відновлює щось абсолютно найголовніше в порядку творіння.

Успення Богородиці нагадує нам, що наше тіло є частиною нас. Це свято пригадує правду про те, що Христос спас усю людську особу з її тілом і душею. А також, що Воскресіння не є якоюсь незвичною, паранормальною подією, але наслідком нашого спасіння. Успення Богоматері є другим відгомоном і знаком після воскресіння самого Христа. Воно пригадує нам про людську гідність і наше остаточне духовно-тілесне покликання, і що в Божих очах людське тіло є створеним, задуманим і баченим як прекрасне.

Празник Успення Богоматері є яскравим свідченням тої славної перспективи, до якої покликані всі християни. Свято Успення вказує нам на наше подібне піднесення, возвеличення і воскресіння, однак за умови, якщо ми є частиною Христового Тіла, тобто Церкви. У своєму Успенні Богоматір була піднесена до висоти споглядання Бога. Це сталося не тільки завдяки тому, що вона дала тіло віковічному Божому Слову, але й тому, що вона завжди жила Ним та Його словами і зберігала їх у своєму серці. Божа Мати, таким чином, стає першою з-поміж людей, яка стала учасницею кінцевого обожествлення, до чого покликані усі Божі вірні – розділити спільно з Богом Його вічну славу.

Ми можемо виробити християнське ставлення до смерті, роздумуючи над значенням свята Успення Божої Матері. Успення – не означає заперечення смерті, але правдиве розуміння і прийняття смерті. Чи ми сприймаємо смерть як етап власного піднесення та зростання? Чи можемо ми сприймати її як крок вперед до завершення нашої мандрівки? Ми не бажаємо відмовитись від почуття болю і втрати, які приходять разом зі смертю того, кого ми любимо. Ми знаємо, що нам їх бракуватиме, але ми також знаємо, що завдяки Христу смерть не є кінцем. Ми очікуємо «воскресіння з мертвих і життя будучого віку». Живучи поки що на землі, нашою метою є участь у Божому житті і славі вже тепер через церковно-таїнственне життя. Ця світла мета поступово реалізується у повноті під час нашого переходу в інше життя. Тому сьогоднішнє свято сприяє зближенню реальності нашого воскресіння до нас.

Успення Пресвятої Богородиці є для нас актуальним ще й тому, що засвідчує правду про кожну людину, зокрема її тайну – як буття тіла і духовної душі, а також про понадземне покликання кожного – бути синами і дочками Бога, які розділять з Ним у повноті божественного життя з Христом у небі. У другому посланні святого апостола Петра ми читаємо про те, що Ісус подарував нам «цінні і превеликі обітниці, щоб ними... стали учасниками Божої природи...» (II Пт. 1:3-4). У своїй власній Пречистій Богоматері, Ісус дає нам найвищий і перший приклад того, що означає бути «учасниками Божої природи», слави і досконалості.

Кожен із нас, дорогі браття і сестри, покликаний до такої слави і досконалості. Ісус Христос ділиться своєю божественною природою із кожним з нас. І кожен із нас має перед собою той вибір, який мала Марія, і таку саму місію. Господь закликає нас бути особливими, унікальними у несенні Христа іншим, у відкритті Його присутності світові. У Святих Таїнства Хрещення і Миропомазання святий Дух сходить на нас, а в Святій Тайні Євхаристії Христос об'єднує нас зі своїми Тілом і Кров'ю. Отже, Він замешкує у нас і серед нас, тому ми покликані народжувати та являти Його для інших.

Згідно з переданням, коли апостол Тома увійшов до гробу, щоб побачити тіло Марії востаннє, він не знайшов його там. Замість запаху смерті і тління, який, зазвичай, наповнює гріб, відчувався солодкий аромат квітів. Тому згідно з прадавньою традицією в день Успення Богоматері Церква освячує квіти, зелень та рослини. Вірні у день цього свята приносили до храму квіти для освячення, а згодом несли їх на місця поховання своїх родичів і знайомих. Квіти і зелень символізують світанок нового початку і завжди нове вічне життя, яке буде спадщиною кожного віруючого, яка полягатиме в наближенні до Христа у вічному новому житті і супроводжуватиметься воскресінням із мертвих у їхній безхмарній чудовій красі. Освячене зілля відображає мир, гідність і безмежну славу, відблиск і величність Божественного Творця, з Котрим ми проводитимемо вічність і божественної слави Котрого ми станемо учасниками, здійснюючи наше віддане служіння крізь теперішнє існування, яке звемо земним життям.

Закономірною і відповідною сьогодні буде наша подяка Богові за дарування в особі Марії та її Успенні передсмаку перемоги, яка незабаром буде і нашою у Христі. Тож прийдімо сьогодні, щоб довідатися про благодать, яка дарується нам через Богородицю, котра вірила в те, що Бог виконає все, що обіцяв (пор.: Лк. 1:45).

Тому зі страхом і покорою, із впевненістю в те, ким є Богомати, що вона здійснила і де зараз перебуває, благаймо Її про те, щоб вона відвідала нас сьогодні, як вона свого часу провідала Єлисавету, привносячи у наше життя присутність і радість свого Сина. Амінь.

+ Ярослав

Самбір,
28 серпня 2012 року Божого

28 серпня у м. Самборі відбулась загальноєпархіальна проща до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, яка знаходиться у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Напередодні, увечері, у храмі відбулись нічні чування, організовані парафіяльною молоддю. Під час молитовних чувань відбувались богослужіння, впродовж яких священики розповідали вірним про приклад святого життя Богоматері. Завершилась нічна молитва ранковою Божественною Літургію.