«Заохочую всіх вас сьогодні взяти на себе відповідальність за дар Незалежності нашого народу, з посвятою працювати та гаряче молитися за Україну. Ми повинні сьогодні перейняти ті високі ідеали державотворення, якими горіли герої боротьби за державну незалежність та волю Церкви і народу.

Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,

всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям,
дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

«І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, 
і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням».
Бут.12, 2

Дорогі в Христі!

Цього року ми знову маємо нагоду святкувати День Незалежності України. Це святкування вкотре спонукає нас, віруючих християн, подякувати Господеві, нашому Визволителеві, за дар свободи для нашого народу. Адже це один з найбільших дарів, який був даний кожному з нас нашим Творцем у момент створення людини на Божий образ і подобу, та становить беззаперечне право кожної особи.

У суспільному вимірі покликання до свободи виявляється у природному праві кожного народу на самовизначення та збереження своєї мовної й культурної ідентичності за допомогою власної держави. Державна незалежність України, вимріяна мільйонами наших попередників, окроплена кров’ю багатьох поколінь у боротьбі за здійснення цього споконвічного прагнення найкращих синів і дочок України, була вручена Господом Богом саме нам, їхнім нащадкам, 21 рік тому.

Позбавлений власної державності, український народ упродовж століть перебував під загрозою втрати власної самобутності та й самого існування через асиміляторську політику чужоземних правителів із їхніми заборонами читати, писати і навіть молитися рідною мовою. Мільйонами людських жертв довелося заплатити українцям у кривавому ХХ столітті за спроби утвердження химерних ідей нацистського «нового порядку» та більшовицької «диктатури світового пролетаріату», які нехтували правами цілих народів, рас, релігійних спільнот, суспільних верств і самою гідністю людської особи. Гіркі плоди панування цих безбожних режимів та їхніх антигуманних ідеологій ми пожинаємо й досі.

У ці буремні роки наша Церква завжди перебувала зі своїм народом. Вона була йому  матір’ю та вчителькою, порадницею та берегинею. Часто на захист сотень тисяч вбитих і депортованих, ув’язнених та катованих звучав лише голос її ієрархів – Митрополита Андрея, Патріарха Йосифа. Саме ця Церква-мучениця готувала своїх дітей до сприйняття Божого дару Незалежності, картаючи за помилки та гріхи, навчаючи любити Бога і ближнього, незалежно від його етнічного походження чи релігійної приналежності, допомагала кривди терпеливо зносити, а образу з усього серця прощати. Саме Церква вчила у вирі ненависті істинно любити, – любити Україну та уникати всякого зла.

Зі своїм народом наша Церква є і сьогодні. Ми закликаємо наших синів і дочок, а також усіх людей доброї волі любити свою Вітчизну та розбудовувати український світ – як у рідній державі, так і поза її межами. Цей наш національно-культурний простір ми будуємо тоді, коли протидіємо будь-яким спробам асиміляції, коли допомагаємо своїм співвітчизникам у всякій потребі, коли плекаємо власну національну свідомість, культуру та мову, коли шануємо свої культурні й релігійні традиції. Так ми наповнюємо поняття українського державництва та патріотизму сучасним реальним змістом.

Здобутою 24 серпня 1991 року Незалежністю ми сьогодні живемо, тому покликані її зберегти, примножити та розвинути в ім’я майбутнього нашого народу. На жаль, ми часто не усвідомлюємо, що кожний дар повинен бути належно сприйнятим тим, хто його вдостоївся. Разом із даром свободи й незалежності ми отримали й відповідальність за нього. Христос пригадує нам сьогодні, що «від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають» (Лк. 12, 48).

Дорогі в Христі брати й сестри! У цей святковий День Незалежності нашої Батьківщини прийміть від мене сердечні вітання та молитву. Закликаю всіх вас сьогодні взяти на себе особисту відповідальність за цей дар Незалежності для нашого народу, для неї з посвятою працювати та за неї гаряче молитися. Переймімо сьогодні та зробімо особистими ті високі ідеали державотворення, якими горіли герої боротьби за державну незалежність та волю Церкви і народу. Святкуючи цей день, відчуймо, що Господь, наш Творець і Визволитель, є з нами. Станьмо відповідальними за кожен отриманий нами Божий дар з вірою в те, що «коли Бог за нас, хто проти нас?» (Рим. 8, 31).

Благословення Господнє на вас!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
14 серпня, у день Святих сімох мучеників Макавеїв,
і матері їх Соломонії, і старця Єлеазара

Впродовж 10-ти днів, з 3 до 12 серпня, тривала VII Міжнародна проща мігрантів та їхніх родин з Самбора до Зарваниці, організована Благодійним Фондом «Карітас СДЄ УГКЦ» та Пасторально-місійним відділом УГКЦ. Протягом 10 днів понад 350 паломників з 15 країн світу, серед яких Чехія, Польща, Канада, Швеція, Італія, Греція, Росія, Угорщина, США, Голландія, Португалія, Англія, Казахстан, подолали 280 кілометрів, молячись за мільйони українців, які перебувають за межами рідної країни.

Слава Ісусу Христу!

Уже рік минув від виходу друком Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха», який було представлено духовенству й мирянам у багатьох єпархіях нашої Церкви. Основне завдання Катехизму – доступно й зрозуміло викласти правди віри й вчення Церкви, подавши в такий спосіб усім вірним нашої Церкви, як в Україні, так і поза її межами, узгоджений і єдиний текст пояснення правд нашої віри та церковного вчення. Найближчим часом Катехизм буде перекладено й на інші мови, зберігаючи незмінними зміст віри й вчення Церкви.

У зв'язку з написанням, редагуванням і перекладом Катехизму «Христос – наша Пасха» виникло питання – яке вже неодноразово піднімалося, зокрема катехитами, – про потребу узгодити тексти Щоденних молитов і Катехизмових правд.

Уся наша Церква працює над утіленням у життя Стратегії-2020, мета якої – «святість об'єднаного Божого люду». Одним із виявів єдності є наші Богослужіння, у яких усі разом беремо участь, але також й ісповідь віри, висловлена в коротких формулюваннях, які кожен вірний християнин мусить знати та ними жити. Це передусім стосується молитов, що їх батьки повинні навчати своїх дітей. На сьогодні, однак, існує багато розбіжностей у формулюваннях і текстах Щоденних молитов та Катехизмових правд, що ускладнює катехитичне навчання.

Тому, дослідивши практику нашої Церкви в цих питаннях, у Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» подано узгоджені тексти Щоденних молитов і Катехизмових правд. Під час редакції текстів було взято до уваги катехизми: Священномученика Йосафата, Митрополита Андрея, Патріарха Йосифа, Єпископа Бучка, Блаженнішого Івана-Мирослава Любачівського, а також Катехизм Католицької Церкви та Компендіум Катехизму Католицької Церкви. До узгоджених текстів Щоденних молитов та Катехизмових правд у Катехизмі УГКЦ додано ще й «Суспільний дороговказ віруючого», прийнятий Патріаршим Собором і затверджений Синодом Єпископів УГКЦ 2002 р., який доручено вивчити та якнайбільше розповсюдити серед вірних.

Звертаю Вашу увагу на те, що від сьогодні в усіх наших молитовниках і катехитичних підручниках та передовсім у катехитичному навчанні й у молитовній практиці тексти Щоденних молитов і Катехизмових правд повинні відповідати редакції, поданій Катехизмом УГКЦ «Христос – наша Пасха» 2012 року (додаток № 1). Хай цей крок буде виявом нашої єдності.

Тому доручаю:

– усім тим, що приготовляють до друку й видають молитовники та катехитичні підручники, зокрема видавництвам, у всіх виданнях дотримуватися усталеної редакції Щоденних молитов і Катехизмових правд, поданих у Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха» (видання 2012 року);

– усім церковним комісіям, монастирям, парафіям, які в тій чи тій формі використовують тексти Щоденних молитов і Катехизмових правд, дотримуватися узгодженої редакції цих текстів;

– отцям-парохам і всьому духовенству використовувати в усіх моліннях зредагований текст;

– катехитам і вихователям навчати правд віри й молитов згідно з узгодженим текстом Щоденних молитов і Катехизмових правд;

– усім вірним для власного добра й блага всієї Церкви знати узгоджені тексти молитов, правд Святої Віри та «Суспільного дороговказу віруючого».

Благословення Господнє на Вас!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
дня 14 серпня 2012 року Божого.

4 серпня у м. Дрогобичі, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, відбувся Єпархіальний з'їзд спільнот "Матері в молитві" Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Участь у молитві взяли близько 600 учасниць парафіяльних спільнот.

3 серпня в м. Самборі розпочалася VII Міжнародна піша проща мігрантів і їхніх родин до Зарваниці. Десятиденна проща від Самбора до Зарваниці загальною протяжністю 250 км триватиме до 12 серпня. Організовує прощу Пасторально-місійний відділ Української Греко-Католицької Церкви.

Автор світлин - Петро ОРИЩИЧ

29 липня владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію свв. Володимира та Ольги та освятив новозбудований храм. Святкування з нагоди освячення церкви розпочались 27 липня, увечері, Великою Вечірнею напередодні празника святих-покровителів парафії. Після завершення Вечірні прот. Роман Гринаш, адміністратор парафії, пояснив вірним важливість події освячення храму, а також значення Божої святині у житті християнина.

Стаття Григорія Дем'яна розповідає про неординарну постать священика УГКЦ о. Михайла Зубрицького, який душпастирював на поч. ХХ століття у с. Мшанець Старосамбірського району. Отець Михайло був автором численних публікацій на історичну тематику. Більша частин їх була надрукована у газеті "Діло" та Записках НТШ. 

Впродовж липня триває робоча поїздка директора Реабілітаційного центру «Назарет» о. Ігоря Шведа до США. В часі поїздки отець Ігор проходив стажування в одному з найкращих у штаті Нью-Йорк реабілітаційному центрі для узалежнених, який провадять оо. Францишкани (St. Christopher's Inn, Inc. | Graymoor | 21 Franciscan Way, Garrison, NY 10524). Також він провів низку робочих зустрічей з представниками українських товариств та організацій, на яких розповідав про діяльність «Карітасу» та праці з узалежненими зокрема. Були теж проведені зустрічі та спілкування з українськими церковними громадами у кількох штатах.В часі візиту отець вже дав інтерв'ю українській газеті «Америка», де представив працю «Назарету», а також ітерв'ю на українському радіо у Філадельфії.