Декретом Вих. № 2010/694 від 11.10.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян іменнував терміном на 3 роки ліц. Василя Демківа єпархіальним суддею Самбірсько-Дрогобицької Єпархії з усіма правами, і обов'язками, передбаченими канонічним правом.

Декретом Вих. № 2010/693 від 11.10.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян продовжив на три роки термін дії декрету (Вих. №2009/568 від 18.09.2009 р.Б.) про іменування ліц. Романа Андрійовського захисником вузла церковного Трибуналу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ з усіма правами і обов'язками, передбаченими канонічним правом.

Декретом Вих. №2010/692 від 11.10.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян повідомив, що через закінчення терміну дії декрету (Вих. №2009/639 від 16.10.2009 р.Б.) всечесніший протоієрей Святослав Городецький втратив уряд єпархіального судді Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.

Декретом Вих. № 2010/691 від 11.10.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян повідомив, що через закінчення терміну дії декретів (Вих. №2009/567 від 18.09.2009 р.Б. та Вих. №2009/640 від 16.10.2009 р.Б.) ліц. Василь Демків втратив уряди допоміжного нотаря та аудитора церковного Трибуналу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.

Декретом Вих. № 2010/686 від 8.10.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян скасував Комісію у справах беатифікації та канонізації у Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії УГКЦ.

Декретом Вих. № 2010/685 від 8.10.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян звільнив всечеснішого ієрея Тараса Коцюбу від обов'язків Голови Комісії у справах беатифікації та канонізації у Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії УГКЦ.

Декретом Вих. № 2010/603 від 7.09.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян дозволив на переїзд всечеснішого ієрея Миколи Делінкевича для праці у Київській Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви.

Декретом Вих. № 2010/601 від 7.09.2010 р.Б. Преосвященнійший Владика Юліян дозволив на переїзд всечеснішого ієрея Олександра Плєшанова для праці у Київській Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви.

Самбірсько-Дрогобицька Єпархія УГКЦ основана грамотою Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала Любачівського, Верховного Архиєпископа Львівського, від 12 липня 1993 року за рішенням Синоду Єпископів УГКЦ від 16-31 травня 1992 року. Історично єпархія відновилася із древньої Самбірської Єпархії, літописні згадки про яку датуються ХІІІ ст. Із ХV ст. єпархія називалась Перемишльсько-Самбірською, а в ХVІІ ст. назва єпархії була - Перемишльсько-Самбірсько-Сяноцька.

Після насильної ліквідації УГКЦ і зміни державних кордонів у 40-х роках ХХ ст., територія теперішньої єпархії опинилась під радянською владою і до 90-х років духовенство та вірні УГКЦ діяли підпільно. До 1946 року на території теперішньої єпархії душпастирювало 241 священиків, з яких 57 було арештовано, 24 виїхали, 113 перейшли в лоно РПЦ, 25 – не перейшли в лоно УГКЦ, 22- померли в ті роки. Єпархіяльними були (на теперішній території) 503 парафіяльні храми, 259 плебаній, 6640 га землі, 2488 га – сіножатей та 861 га лісу.

Архиєрейське служіння в новоутвореній Самбірсько-Дрогобицькій єпархії було доручено кир Юліяну (Вороновському), який 17 квітня 1994 року був інтронізований як правлячий архиєрей даної єпархії. 2 березня 2006 р. єпархії призначено єпископа-помічника – кир Ярослава (Приріза), – якого 21 квітня 2010 р. піднесено до гідності єпископа-коад’ютора. 27 жовтня 2011 р., після того як Блаженніший Святослав (Шевчук) прийняв зречення владики Юліана (Вороновського) з уряду єпископа Самбірсько-Дрогобицького, владика Ярослав перейняв адміністрування Самбірсько-Дрогобицькою єпархією. 24 грудня 2011 р. Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, увів владику Ярослава на престіл Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Опис

У центрі композиції герба Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ розміщений щит, який розділений на дві частини ламаною горизонтальною лінією.

У верхній частині щита на срібному тлі зображено ікону Богородиці у синій туніці та пурпурному мафорії із золотим німбом. Обабіч німба – грецькі літери „МР” (праворуч) і „ΘΥ” (ліворуч) червоного кольору. У руках Божа Мати тримає обрамлений золотою тасьмою срібний покров-омофор, на якому – золотий хрест.
У нижній частині щита на зеленому тлі зображена тризрубна дерев’яна церква золотої барви.

Щит увінчаний золотою митрою з червоним підкладом і розміщений на покладених навхрест золотому процесійному хресті та єпископському жезлі. Поверх них - золотий ланцюжок з панагією внизу щита.

Богословський коментар

Герб Самбірсько-Дрогобицької єпархії паритетно поєднує в собі образ і символ, притаманні для християнської іконографії. Він має два плани: верхній і нижній, які символізують Небесну та Земну Церкву. Небесний план представлений срібним тлом, що вказує на чистоту і непорочність, до яких маємо прагнути. Зелене поле, що репрезентує земний план, акцентує на особливостях розташування єпархії, яка багата на гірський і лісовий ландшафт. Ламана лінія між небесним і земним планами схематично відтворює вершини гір, бо значна частина єпархії знаходиться у передгір’ї Карпат.

На небесному плані споглядаємо постать Пресвятої Богородиці як Оранти і Покровительки. Три золоті зірки на пурпурному мафорії символізують Її Дівицтво перед, під час і після Христового воплочення, яке сталося через Неї. Своїм омофором Богородиця покриває територію єпархії і, зокрема, храм. Як Матір Божа (на це вказують грецькі літери „МР” і „ΘΥ”), Вона є Матір’ю Христової Церкви та Покровителькою місцевої Церкви – Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Піднесені вгору руки Оранти символізують заступництво та молитву Небесної Церкви за Земну.

У центрі земного плану розміщено стилізоване зображення церкви, характерної для місцевої архітектури. Трикупольність храму символізує Пресвяту Трійцю, що Її – як досконалу спільноту Божественних осіб Отця, Сина і Святого Духа – має наслідувати спільнота Церкви. Пресвяте таїнство Євхаристії, звершуване у храмі, є центром, джерелом і вершиною існування та розвитку Христової Церкви. Першим у євхаристійній любові є єпархіальний єпископ. Саме тому щит герба розміщений на знаках єпископської влади (жезлі, патериці та панагії) як на фундаменті, адже «де буде єпископ, там повинен бути й народ, так само й де Ісус Христоc, там і Католицька Церква» (Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до смирнян, 8). Як головний предстоятель земної Євхаристії, єпископ очолює місцеву Церкву (митра поверх щита). Всі знаки єпископської влади, неначе промені, розходяться від храму в різні боки. Це означає, що єпископська влада живиться євхаристійною любов’ю та слугує її зростанню на всій території єпархії і поза нею. Виступ знаків єпископської влади за щит символізує те, що служіння єпископа не обмежується лише єпархією: він представляє свою місцеву Церкву і за її межами, творячи у сопричасті з іншими єпархіальними єпископами помісну Українську Греко-Католицьку Церкву.