Адреса:
вул. Трускавецька 2,
м. Дрогобич,
Львівська обл., 82100;

Телефон: (03244) 3-96-21
Ел. пошта: katedra@mail.lviv.ua
Веб-сайт: Фейсбук-сторінка

Рік будівництва – 1690. До 1795 р. існував як кармелітський костел. У 1808 р. руська громада міста викупляє в австрійського уряду храм та прилеглі приміщення для утворення греко-католицької парафії та школи. Розпис іконостасу здійснив Модест Сосенко у 1909 р. Храм відомий тим, що тут завершилось священиче служіння блаж. новомучеників Северіяна (Бараника) (+1941), Якима (Сеньківського) (+1941) та Віталія (Байрака) (+1946), які загинули мученицькою смертю в Дрогобицьких катівнях НКВД.

При парафії катедрального храму священиче служіння здійснюють 4 пресвітери:

митрофорний протоєрей Тарас Гарасимчук - парох храму
митрофорний протоєрей Мирослав Соболта - сотрудник
єрей Ростислав Мелех - сотрудник
єрей Юрій Завійський - сотрудник

При парафії діє 5 хорів, благодійна їдальня для потребуючих та дитячий садок «Ангелятко».

Початок звичайний

Кондак 1

Непереможного Владики воїни хоробрі, Тройці Святій рівночисельні преславні Святотроїцькі мученики: Северіяне, Віталіє і Йоакиме, похвальну пісню вам нині співаємо, а ви, що маєте дерзновення перед Господом, моліть за нас Всемилостивого, вам бо ми кличемо:
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Ікос 1

Ангелів Творець, Бог і Господь наш, в тривожний час, у лихоліття люте, дарував нам вас, преславні Святотроїцькі мученики, щоб ми, прикладом вашим у вірі Христовій утверджені, вам кличемо:
Радуйтесь, преблажені Христові воїни,
Радуйтесь, зорі світлосяйні,
Радуйтесь, вінцем переможним увінчані,
Радуйтесь, у славу, наче у ризу, зодягнені.
Радуйтесь, віри святої подвижники,
Радуйтесь, світлі свідки Христові,
Радуйтесь, Церкви святої стовпи непохитні,
Радуйтесь, невірних премудрі наставники.
Радуйтесь, Северіяне, Віталіє і Йоакиме,
Радуйтесь, все хвальні святі новомученики,
Радуйтесь, Тройці Святій за нас, грішних, молільники.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 2

Бачачи, як зростає нечестя безбожних, покликав Господь вас на свідків своїх, Северіяне, Віталіє і Йоакиме, щоб ви життям, терпінням і чесною смертю свідчили віру свою, співаючи Богові: Алилуя!

Ікос 2

Маючи в собі віру, надію і любов невгасиму, радісно служили ви Богові Триєдиному, єромонахи славні, ми ж, світлі образи ваші леліючи в пам’яті кличемо:
Радуйтесь, три ікони чину Святого Василія,
Радуйтесь, три священики Бога Всесильного,
Радуйтесь, три непорочні агнці Христові,
Радуйтесь, три бездоганні жертви все пальні.
Радуйтесь, віру свою ви стражданнями ісповідували,
Радуйтесь, ви твердо на Христа Бога надіялися,
Радуйтесь, ви любов свою ділами виявили,
Радуйтесь, бо життя своє віддали ви а Господа.
Радуйтесь, ви бо душі наші просвічуєте вірою,
Радуйтесь, ви бо нас оживляєте надією ясною,
Радуйтесь, ви бо нас навчаєте любові жертовної,
Радуйтесь, ви бо нас до Христа Бога приводите.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 3

Силою вишньою укріплені, святі страстотерпці тричисленні, не злякалися ви ворога лютого, навіть у темниці співали ви Господеві: Алилуя!

Ікос 3

Маючи чисті помисли і непорочні душі, гідно прийняли ви благодать священства, три блаженні, служили ви Богові і людям любов’ю палаючи, ми ж до вас кличемо:
Радуйтесь, землі нашої квіти прекрасні,
Радуйтесь, Церкви нашої прикрасо коштовна,
Радуйтесь, лагідні єромонахи,
Радуйтесь, Богомудрі добрії пастирі.
Радуйтесь, віри святої наставники славні,
Радуйтесь, скарбниці благочестя,
Радуйтесь, невтомні проповідники,
Радуйтесь, стада Христового захисники безстрашні.
Радуйтесь, окрасо священиків,
Радуйтесь, страдників славо пресвітла,
Радуйтесь, Богом помазані страждальники,
Радуйтесь, Духа Святого златії посудини.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 4

Бурею ненависті охоплені, вирізали безбожні мучителі на грудях твоїх хрест святий, блаженний Северіяне, щоб примусити тебе не співати Богові: Алилуя!

Ікос 4

Почувши звістку про мученицьку кончину твою, мужній Северіяне, затужив Дрогобич, множенство добрих діл твоїх згадуючи, ми ж Богові дяку складаємо, що отримали в тобі заступника ревного, а тобі кличемо:
Радуйся, пре чесний отче Северіяне,
Радуйся, віри святої хоробрий ревнителю,
Радуйся, смертю прекрасною Христа прославивши,
Радуйся, в дні невечірньому, в Царстві Христовому.
Радуйся, бо життя ти пройшов з Христом Господом,
Радуйся, бо талант тобі даний, премного примножив єси,
Радуйся, лагідний дітей вихователю,
Радуйся, добрий наставнице молоді.
Радуйся, умілий духовний цілителю,
Радуйся, сиріт обороно,
Радуйся, улюблене Діви Пречистої,
Радуйся і моли за нас Христа Спасителя.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 5

Богоданними зорями явилися ви, Святотроїцькі мученики, бо світлим життям своїм і смертю блаженною ви просвічуєте пітьму нечестя безбожного, а нас навчаєте повсякчасно співати Богові: Алилуя!

Ікос 5

Бачачи вашу віру непохитну, доблесні страстотерпці Христові, дивувалися безбожники, а ми, Всесильного Бога, що вас укріпив, прославляючи до вас кличемо:
Радуйтесь, блаженні мученики многостраждальні,
Радуйтесь, воплочення рівноангельської лагідності,
Радуйтесь, ви бо на прокляття відповідали молитвою,
Радуйтесь, ви бо благословляли тих, хто злослових вас.
Радуйтесь, осоромлення сили ворожої,
Радуйтесь, переможчі лукавого,
Радуйтесь, ангелів радосте,
Радуйтесь, славо Христова.
Радуйтесь, малодушних підбадьорення,
Радуйтесь, втіхо страждаючих,
Радуйтесь, у відпочинку Господньому,
Радуйтесь і моліть за нас Спасителя.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 6

Проповідниками любові все пальної явилися ви, все хвальні мученики, ви свідками Істини стали, в стражданнях співаючи Господеві: Алилуя!

Ікос 6

Освітили ви Батьківщину свою світлом любові, о страстотерпці, стали ви прикладом своїх повчань, о достойні, ризи священичі кров’ю своєю ви окрасили, а ми до вас кличемо:
Радуйтесь, Христові страстотерпці блаженні,
Радуйтесь, вінценосці преславні,
Радуйтесь зорі многосвітлі,
Радуйтесь, перлини осяйні.
Радуйтесь, бо в стражданнях скріпляла вас сила Всевишнього,
Радуйтесь, бо показали ви солод терпіння за Господа,
Радуйтесь, ви бо з Христом співрозп’ялися,
Радуйтесь, ви бо із Ним воцарилися.
Радуйтесь, ви бо вказуєте шлях життя істинного,
Радуйтесь, ви бо навчаєте нас любити і вірити,
Радуйтесь, в насолоді небесній божественній,
Радуйтесь і моліть, щоб гріхи відпустилися нам.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 7

Бажаючи чашу терпіння до каплі випити, не покинув ти рідної землі, отче Віталіє, Бога благаючи, щоб додав сили й мужності, кликав ти: Алилуя!

Ікос 7

Нового заступника Господь дарував нам в тобі, отче Віталіє, засяяв нам ти, як віри святої світильник пре ясний, ми ж тобі кличемо:
Радуйся, преподобний отче Віталіє,
Радуйся, Христового Євангелія благовістителю,
Радуйся, пастирю і учителю іноків,
Радуйся, визначний воєводо духовних воїнів.
Радуйся, істинного смирення наставнице,
Радуйся, подвижнице терпеливості,
Радуйся, сило молитви предивна,
Радуйся, благочестя утвердження.
Радуйся, всепальна жертво Богові милая,
Радуйся, красо пресвітла серця гарячого,
Радуйся, стоячи перед престолом Всевишнього,
Радуйся, молячи за нас Бога Предвічного.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 8

Дивним життям твоє видається для світських людей, Йоакиме преславний, був бо ти вдачі веселої, і в товаристві приємний, – а, вже священиком бувши, вирішив взяти на себе Христове ярмо пресолодке і в родині чернечій співати Творцю: Алилуя!

Ікос 8

Всім серцем, всією душею любив ти Христа, Йоакиме, Йому і служив ти у преподобії і правді, Господь дарував тобі тверду віру, непожитну, ми ж тобі кличемо:
Радуйся, отче Йоакиме, окрасо священиків,
Радуйся, богомудрий світильниче,
Радуйся, ревний Тройці Святої служителю,
Радуйся, благочестя похвало превисока.
Радуйся, бо полюбив ти Христове ярмо пресолодке,
Радуйся, бо покинув ти світу принади лукаві,
Радуйся, бо взяв на себе ти тягар легкий Спасителя,
Радуйся, бо хрест свій узяв ти і пішов слідом за Господом.
Радуйся, тобою бо істинна віра утверджується,
Радуйся, мудрий подателю науки Божої,
Радуйся, осяйна славо Христова,
Радуйся й вимоли нам гріхів прощення.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 9

Всіх, хто Господа визнає перед людьми, обіцяв Христос визнати перед Отцем Своїм Небесним; за словом Господнім оцим і ви, страстотерпці преславні, Северіяне, Віталіє та Йоакиме, як добрі ісповідники Христові, славою осяяні, співайте зі всіма святими Триєдиному Богові: Алилуя!

Ікос 9

Промовці великомовні не в силі описати велич подвигу вашого, святі мученики, не здатна бо мудрість світу цього слово хресне збагнути, ми ж, благодаттю осяяні, славимо Бога розп’ятого, а до свідків Його кличемо:
Радуйтесь, славні свідки розп’ятої Істини,
Радуйтесь, ви бо визнали перед людьми Христа Господа,
Радуйтесь, сам бо Господь визнає вас перед ангелами,
Радуйтесь, сам бо Господь приведе вас до Світлиці весільної.
Радуйтесь, як ті іскри, що по стеблі до неба піднялися,
Радуйтесь, бо в час відвідин ваших ви пре ясно світилися,
Радуйтесь, золото, в горнилі страждання добре очищене,
Радуйтесь, всепліддя жертовне на вівтарі Вишнього.
Радуйтесь, страждальники, Богом помазані,
Радуйтесь, славо велична страдників,
Радуйтесь, правило віри правдивої,
Радуйтесь, і від бід порятуйте нас.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 10

Світ спасти бажаючи, дарує Господь у всі часи приклади віри правдивої, щоб ми у вірі, надії й любові утверджені, співали Богові: Алилуя!

Ікос 10

Охороною віри святої ви стали, пре хвальні страстотерпці Дрогобицькі, ви навчаєте нас не боятися там, де страху немає, мужності вашій дивуючись, дякуємо Богові, а до вас кличемо:
Радуйтесь, богоблаженні страстотерпці Дрогобицькі,
Радуйтесь, міцний щите віри Христової,
Радуйтесь, зброє блискуча надії пресвітлої,
Радуйтесь, світильники ясні любові все пальної.
Радуйтесь, утвердження всіх, хто у вірі хитається,
Радуйтесь, безнадійних прескора помоче,
Радуйтесь, зорі, що душі вірних любов’ю просвічують,
Радуйтесь, наші наставники на дорогу спасіння.
Радуйтесь, споглядаючи дивне Обличчя Господнє,
Радуйтесь, увійшовши в радість небесну,
Радуйтесь, палкі до Бога молільники,
Радуйтесь, наші надійні заступники.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 11

Пісню похвальну співаємо подвигу вашому, о, страстотерпці Христові, повсякчасно дякуючи Богові за вас, кличемо: Алилуя!

Ікос 11

Світлопромінним світильником ви стали для нас, Северіяне, Віталіє і Йоакиме, до вас прибігаємо, просячи просвітити нас, гріхами затмареними, і з глибини сердець до вас кличемо:
Радуйтесь, пресвітлі добрі слуги Господні,
Радуйтесь, бо ви освітили ніч темну безбожності,
Радуйтесь, бо ви розігнали мряку перелесті,
Радуйтесь, світила, що душі людські просвічують.
Радуйтесь, осяйні вісники радості вічної,
Радуйтесь, зорі таїнств енні, що до неба нас кличуть,
Радуйтесь, ви бо сяйвом небесної слави нам серця звеселяєте,
Радуйтесь, ви бо променями святості нас опромінюєте.
Радуйтесь, світлі хмаринки, що вгамовують спекоту пристрастей,
Радуйтесь, росо благодатна, що вбогі душі наповнює,
Радуйтесь, в вишніх обителях світлом невечірнім осяяні,
Радуйтесь, за землю рідну невпинні молільники.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 12

Благодать превелика дана від Вишнього вам, о всехвальні Святотроїцькі мученики, тож молимо вас, преблаженні, пролийте молитву прещиру до Господа, щоб милостивий був до нас, грішних, й дозволив вічно разом із вами співати Йому: Алилуя!

Ікос 12

Оспівуючи подвиги і страждання ваші, Северіяне, Віталію і Йоакиме, дякуємо Всемилостивому Богові, що сподобив вас до кінця перетерпіти, устояти в подвизі, і славно у ньому закінчити біг життя вашого; тож не забудьте у молитвах ревних і нас, грішних, що кличемо:
Радуйтесь, воїни хоробрі, вінцем перемоги увінчані,
Радуйтесь, ризи бо ваші кров’ю Ангця обілені,
Радуйтесь, самоцвіти у скарбниці Владики Небесного,
Радуйтесь, вибрані посудини, благодаттю наповнені.
Радуйтесь, робітники старанні у винограднику Божому,
Радуйтесь, пастирі добра отари Господньої,
Радуйтесь, іноків смиренних наставники мудрі,
Радуйтесь, зі сльозами ви сіяли, нині снопи спасення пожинаєте в радості.
Радуйтесь, лампади, запалені за нас перед Господом,
Радуйтесь, раби вірні і друзі Христові,
Радуйтесь, запашні квіти небесні,
Радуйтесь і благайте Бога за нас, преблаженні.
Радуйтесь, Святотроїцькі мученики, славного Дрогобича охорона надійна!

Кондак 13

О святі страстотерпці Северіяне, Віталіє і Йоакиме! Прийміть цю похвальну пісню нашу і моліть за нас Всевишнього Владику та просіть спасіння тим, що кличуть з любов’ю Богу: Алилуя!

Тут повторюємо Ікос 1 та Кондак 1.

Молитва

Святі преблаженні Святотроїцькі мученики Северіяне, Віталіє і Йоакиме! Почуйте щиру молитву нашу. Як і всі ми, ви у свій час, наслухавшись про подвиги славні давніх страстотерпців, у серці своїм помишляли, як добре і похвально наслідувати тих, кого ні люті муки, ні навіть смерть не розлучили від любові Божої. Блаженні ви, що вас Господь сподобив воістину наслідувати їхню віру й терпеливість. А що випробування подібне може спіткати й нас, то моліть ви Бога, хай дарує нам мужність вашу і любов всепальну. Моліте Бога за Батьківщину, за Церкву, за народ, за єдність. Хоча ми недостойні милості Божої, просіть, щоб заради ваших страждань, дарував нам благодать, щоби могли ми єдиними устами і єдиним серцем славити Бога в Тройці Пресвятій, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Відпуст середній

Дрогобицькі мученики – єромонахи Яким Сеньківський, Северіян Бараник та Віталій – 27 червня 2001 року Божого були зачислені до лику блаженних Католицької Церкви папою Іваном Павло ІІ. Блаженні Яким, Северіян та Віталій були єромонахами василіанського чину та завершили своє священиче служіння мученицькою кончиною у катівнях НКВС м.Дрогобича у 1940-х роках. Після зачислення Дрогобицьких мучеників до лику блаженних було укладено акафіст в їх честь та написано ікону.

27 червня 2010 року Божого у м. Дрогобичі на вул. Є. Коновальця 7 владика Юліян (Вороновський) перший храм в честь блаженних Дрогобицьких мучеників.

Згідно з декретом № 2010/822 правлячого архиєрея кир Юліяна (Вороновського), 2011 рік Божий у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії проголошено роком блаженних Дрогобицьких мучеників. Впродовж цього року у кожному храмі єпархії було виставлено ікону мучеників. У відповідні дні вірні молились акафісти та молебні до Дрогобицьких мучеників.

Житіє

Блаженний Яким Сеньківський (+1941)
Блаженний Северіян Бараник (+1941)
Блаженний Віталій Байрак (+1946)

Богослужіння

Акафіст Дрогобицьким Святотроїцьким Священномученикам

Народився 24 лютого 1907 року в с. Швайківці Чортківського повіту на Тернопільщині. У 1922 році вступив у Чортківську гімназію, де виявив себе зразковим гімназистом та активним організатором громадської роботи. Вступив до монастиря оо. василіан 4 вересня 1924 року. Після новіціату в Крехові та підготовки при монастирях у Лаврові, Добромилі та Кристинополі (Червоноград) вивчає філософію та богослов'я. 26 лютого 1933 року склав вічні обіти. Рукоположений на священика у Жовківському монастирі 13 серпня 1933 року.

У Жовкві о. Віталій Байрак провадив парафіяльне життя в церкві Пресвятого Серця Ісусового. Його також було призначено заступником ігумена і доручено парафіяльну канцелярію. Відтак Блаженний став провідником Марійської Дружини та очолив Товариство апостольства Молитви гідної смерті.

Незважаючи на свою зайнятість, о. Віталій провадив реколекції та проповідував у різних місцевостях Західної України. У червні 1941 р. його було призначено ігуменом Дрогобицького монастиря замість страченого більшовиками о. Якима Сеньківського. Тут о. Віталій вів активну душпастирську роботу та провадив ті ж товариства, що й у Жовкві.

17 вересня 1945 року він був арештований Управлінням НКВС Дрогобицької області. Рішенням військового трибуналу військ НКВС Дрогобицької області від 13 листопада 1945 року він був засуджений до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна. Свідок пан Василенко, котрий у 1946 р. намагався передати о. Віталію освячені пасхальні страви, розповідав, що о. Віталія дуже били і приносили до камери на простирадлі. Загинув о.Віталій Байрак від рук катів НКВС в Дрогобицькій тюрмі 16 травня 1946 року. Реабілітований посмертно прокуратурою Львівської області 14 серпня 1995 року.

Народився 18 липня 1889 року в Угневі на Львівщині. До Чину св. Василія Великого вступив 24 вересни 1904 року у Крехові. 16 травня 1907 р. склав перші чернечі обіти, а 21 вересня 1910 р. – вічні. Священиче рукоположення отримав 14 лютого 1915 року.

Проживаючи у Жовківському монастирі, о. Северіян вів активну душпастирську діяльність. Він працював як катехит, редагував дитячий часопис «Наш приятель», був провідником Товариства Апостольської Молитви та Марійського Товариства для Молоді, а також – настоятелем сиротинця. Крім того, о. Северіян давав повчальні науки монахам та провадив реколекції для вірних.

У 1932 р. його було призначено ігуменом монастиря оо. василіан та парохом церкви Святої Трійці в м. Дрогобичі, одному з важливих церковно-релігійних осередків Галичини. Як ігумена, отця Бараника чекало тут чимало труднощів і радощів. Блаженний Северіян постійно енергійно працював, будучи великим приятелем молоді. Зокрема він цікавився спортивним життям Дрогобиччини, а також був енергійним громадським діячем і членом Міської Ради.

З приходом радянських військ у Дрогобич енкаведисти заборонили дрогобицьким василіанам виходити поза монастирську обитель, мотивуючи це вимогами військового часу. Вірні радили їм якнайшвидше втекти і перечекати гарячий час, але єромонахи не хотіли цього слухати. 26 червня 1941 року НКВС забрало їх до Дрогобицької тюрми і більше живими їх ніхто не бачив.

Два-три дні пізніше прийшли німецькі війська й дозволили людям шукати своїх рідних на території тюрми. Те, що відкрилось людським очам, було справжнім жахом. Свідок подій того часу Йосиф Ластов'як ділиться спогадами:

«В кінці червня 1941 року фронт наблизився до Дрогобича. Більшовицька влада намагалась замести свої сліди. Я бачив позаду тюрми велику яму, яка була замаскована, присипана піском і утрамбована катком. Коли більшовики відступили, прийшли німці, і люди кинулися до тюрем, щоб віднайти своїх рідних. Німці впускали по декілька осіб на територію в'язниці - впізнавати замордованих рідних, а більшість людей стояла під брамою. Я, бувши хлопчиною, біля брами нічого не бачив, тому відійшов набік і виліз на дерево. Був страшний сморід… Я бачив, як німці послали людей розгортати яму, яка була присипана піском. Яма була свіжа, бо люди її розгортали руками і витягували тіла замордованих людей. Біля ями був навіс, а під ним я побачив мертве тіло отця Северіяна Бараника ЧСВВ, що було дуже пошкоджене внаслідок тортур у в'язниці: тіло неприродно напухле, чорне, страшне лице, а батько пізніше розповів, що на грудях був також вирізаний хрест. Тіло о. Бараника я бачив на відстані 10-15 метрів».

Через кілька років після закінчення війни місцевий прокурор, оповідаючи Софії Морській про те, що діялось тоді в тюрмі та, зокрема, про отців (Северіяна Бараника та Якима Сеньківського), ствердив: «Одного з них зварили в котлі і дали їсти в'язням, інших закопували по шию в землю і ходили по їхніх головах».

Місце захоронення отця Северіяна Бараника не є остаточно відомим, але численні свідчення вказують на те, що він був похований разом з іншими у «братській» могилі на цвинтарі по вул. М.Грушевського в м. Дрогобичі.

Народився 2 травня 1896 року в багатодітній сім’ї у с. Гаї Великі, що біля Тернополя. Родина Сеньківських з дитинства звикала до важкої фізичної праці на полі. Проте батьки не шкодували грошей на освіту своїх дітей, котрих вони виховували у християнському та патріотичному дусі. Обидва сини з родини Сеньківських – Іван (пізніше – Яким) та Володимир – стали священиками.
Богословські студії Іван (Яким) Сеньківський закінчив у Львові, а 4 грудня 1921 року у архикатедральному соборі Св. Юрія був рукоположений на священика. Згодом о. Іван продовжив навчання в м. Інсбрук (Австрія), де здобув докторський ступінь.

До чину св. Василія Великого о. Сеньківський вступив 10 липня 1923 р. У Крехові 1 березня 1925 р. він склав перші чернечі обіти, а 31 серпня 1930 – вічні. Блаженний був веселої вдачі, товариський, добрий, одним словом, зразковий чернець. В 1925–1927 pp. о. Яким працював сотрудником парафії с. Краснопуща на Тернопільщині, а в 1927–1931 pp. був професором гуманінарних предметів (українознавство, латина, загальна історія, географія) в окружній вищій духовній школі при Свято-Онуфріївському монастирі в с. Лаврові, що на Старосамбірщині. Крім того, йому було доручено викладати катехизм у школах в с. Лінина та с. Лаврів.

У 1932 році о. Сеньківського призначили здійснювати священиче служіння у м. Львові, зокрема тут він провадив Марійське Товариство та третій Василіанський Чин. У великопосному часі отцеь виголошував реколекції, а впродовж року здійснював місії. Його авторству належить хроніка Львівського монастиря. Блаженний Яким Сеньківський мав дар від Бога вміло спілкуватись з людьми, особливо з молоддю. Його проникливе пастирське слово під час проповідей вщент наповнювало віруючими місцеві храми.

У 1939 р. о. Якима Сеньківського призначено ігуменом монастиря оо. василіан у місті Дрогобичі. З прибуттям отця професора Якима Сеньківського до Дрогобича розквітла душпастирська діяльність, оживилось великими місіями релігійне життя, доповнилась новими елементами парохіяльна праця. З перших днів перебування в Дрогобичі він став улюбленцем усього міста. Він здобув собі прихильність вірних завдяки блискучому проповідницькому хисту, вмінню доступно промовити до інтелігента й робітника, до старшого й молодшого, навіть до маленької дитини. У пам’яті дрогобичан о. Яким запам’ятався ввічливим, адже на його обличчі завжди сяяла щиросердечна посмішка.

З приходом радянської влади в Галичину о. Сеньківський стає символом Церкви й народу в місті Дрогобичі. Своїми проповідями отець Яким умів тримати народ у постійному піднесенні духа й надії на краще завтра. Професора о. Сеньківського радянська влада багаторазово викликала на «розмови», під час яких у нього вимагали припинити душпастирську діяльність у монастирі. Вранці, 26 червня 1941 р. єромонах Яким Сеньківський відправив останню в своєму житті Святу Літургію. У передобідній час більшовики заарештували його разом із єромонахом Северином Бараником. Декілька днів перед тим вірні радили священикам якнайшвидше покинути монастирську обитель і перечекати небезпеку. Як свідчать очевидці, о. Яким відповів на це: «Ховатися не буду, а без волі Господньої ні один волосок не впаде з моєї голови».

29 червня 1941 року, в неділю вранці, ще до приходу німецького війська у місто, населення кинулося до суду й прилеглої до нього в'язниці з надією звільнити своїх рідних, але знайшли лише сотні закатованих тіл. В одній із підвальних келій суду, поміж іншими речами, було знайдено часослов о. Бараника та світлину-поштівку о. Сеньківського. Однак тіло єромонаха Якима Сеньківського ніхто не знайшов. Очевидці говорили, що його зварили в казані і дали їсти в'язням. Вірогідність цього факту – велика, адже люди, які тоді сиділи в тюрмі, стверджували, що юшка, якою їх годували, була солодкуватого присмаку і там знаходили людські нігті.

Адреса:
Дрогобицька Духовна Семінарія
вул. Д. Галицького 2
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна 
Тел./факс: +380324421704
Тел.: +380324438649

Дрогобицька Духовна Семінарія – це третій заклад у ряді духовних інституцій, які утворилися на наших теренах  з часів виходу Української Греко-Католицької  Церкви із підпілля. Першим була, властиво, семінарія під назвою „прискорена  група” чи група „прискореного навчання”, започаткована ще у 1989р. Головною причиною створення був щораз більший розмах, якого набував рух за легалізацію УГКЦ, що проявлявся в організації т. зв. „ювілейних богослужінь” з нагоди 1000-ліття хрещення України. Фактично, вони відбувались уже із 1988р., однак ідея була настільки ефективною, що святкування 1000-ліття продовжили ще на один рік. У 1989р. воно, неначе хвиля, починаючи із далеких карпатських сіл, накочувалось із щораз більшою силою до міст, включно із величними богослужіннями у м. Львові. Останні мали місце у 1989р., де у них брали участь приблизно 250 тис. людей. Цілком зрозуміло, що цей рух виглядав досить спонтанним, але потреба забезпечень цих „ювілейних богослужінь” уже виявляла недостатність священиків, які на той час були у підпіллі. Іншими словами, масштаби відродження Церкви перевищили її реальні можливості, які вона тоді мала. Зрештою, той склад священиків і їх кількість, які були більш-менш оптимальними для умов підпілля, очевидно виявились недостатніми в умовах легалізації Церкви. Тому, передбачаючи зростання потреб у священиках, і, з другого боку, бачучи, що потік бажаючих священства зростав у міру участи у цих богослужіннях, виглядало так, що потрібно було створити щось, щоб піти назустріч новим викликам часу, які, по суті, були невідкладними. Ось чому виникла ідея першої семінарії, яка абсолютно не нагадувала ту, що є зараз, оскільки сучасні умови тоді були лише мрією.

Отож, виникла „перша семінарія” на базі приватного помешкання у м. Самборі, яке, одночасно, служило і за каплицю, і за кімнату для навчання. Показними у цьому плані є постаті таких отців, як: Микола Куць, Михайло Волошин. Саме вони були ініціяторами заснування курсу. Згодом запросили о. Мирона Бендика. Спільними зусиллями вони визначили основні напрями навчання. Таким чином, у Самборі з кінця 80-хх років з осені розпочалися систематичні заняття. Поступово зростала кількість групи студентів, починаючи з 8-10-ти, і за деякий час їх уже було 20. Природно, виникала проблема із приміщенням, у якому з ними можна було б займатись. Студенти збиралися із цілої Львівщини. Також були і такі, що, почувши про відродження нашої Церкви, залишили православні духовні семінарії і просилися на навчання до семінарії УГКЦ. З одного боку – барвисті очікування, а з іншого – скромні можливості, з яких там у Самборі можна було виходити.

Безсумнівно, тут важко не зауважити Божий  провід в усьому, що відбувалось, оскільки з 1 грудня цього ж таки року, коли повернули назад церкву Святої Тройці у Дрогобичі із певними приміщеннями у ній, виникла ідея перенесення семінарії у більші приміщення, які там були. І вже з грудня 1989р. семінарія із Самбора була перебазована у м. Дрогобич, де була церква і де можна було молитися, а також декілька кімнат, у яких можна було б займатися. До цього спричинилися вищеперераховані отці. Отож, сама семінарія почала свою активну діяльність із цього місця. Незабаром буквально до січня-лютого 1990р. кількість її студентів, які приїжджали на навчання, збільшилася до 150-ти. Безумовно, ці заняття відбувалися вечорами, оскільки у цей перехідний етап студенти працювали на державних роботах або навчалися у різних навчальних закладах, а ввечері доїжджали в Дрогобич на навчання. Відразу після цього виникла проблема узгодження цього спонтанного закладу із єпископом нашої Церкви, щоб він мав усі ознаки церковности і благословення. Таким єпископом став владика Юліян Вороновський, який вже на той час (1989-90рр.) вийшов із підпілля. Отці звернулися до нього із проханням взяти під свою пастирську опіку цю першу спробу семінарії на теренах нашої Церкви. Також для проведення занять вони залучили у Дрогобичі ще й інших священиків. Зокрема, історію Церкви викладав о. Василь Говгера (парох села Верин на Миколаївщині); також займався із студентами отець Василь Цихуляк – настоятель церков у Сільці та Копці. Звісно, важко було говорити про те, що із цього може виникнути, бо були екстремальні умови: недостатність місця, викладачів, не було створено якоїсь програми, бо й не могло ще бути створено. Суть феномену цієї семінарії полягає у тому, що це було таке перше утворення в Українській Греко-Католицькій Церкві, бо вже з кінця січня початку лютого 1990р. почала функціонувати  духовна семінарія у Львові при церкві Преображення Господнього, де відбувалися виклади, і де студенти відвідували заняття. Відповідно, дрогобицькі отці  зробили реорганізацію у своїй семінарії, а саме: виділили так звану „прискорену групу” із студентів, які, як виявилося, мали достатній рівень знань, тобто вищу державну освіту, і мали талант. Адже були студенти з різними можливостями та здібностями до навчання. Отже, близько 120 студентів, які потребували довшого навчання, було відправлено до Львова, а залишено групу, яка, доклавши певних зусиль, могла у скорому часі бути готовою до священичих свячень, оскільки у 1990р. почалася „лавина переходів” цілими парохіями до УГКЦ, що автоматично означало різке зростання потреби у священиках, де кожен із них мав обслуговувати 2, 3, 4 а не раз і 5 парохій. Це служіння вони поєднували ще і з працею у семінарії. Тому виділено було 35 студентів, які, через те що стали „прискореною групою”, розрахувались із своїх місць праці і були переведені на стаціонарну форму навчання. Вони проживали в готелі „Червоне Прикарпаття” і харчувались в одній із дрогобицьких їдалень за домовленістю.  Усе це виглядало наступним чином: студенти працювали у місті, тобто вже не доїжджали у Дрогобич; зранку у церкві Св. Тройці були на Божественній Літургії; після сніданку ішли на заняття, які тривали цілий день (це 4-5 пар на день). Було запрошено викладача з  морального богослов’я, покійного отця Василя Михайлюка, який тут днював і ночував, оскільки цей курс був надзвичайно необхідним. Окрім цього, викладали: історію Церкви, літургіку, догматичне богослов’я – словом, весь той мінімальний набір предметів, які були прямо необхідні для майбутнього священика.

Тридцятого  грудня 1990р. була висвячена перша  група священиків (8-10) і три групи  по 35. Ці висвячення  здійснював  владика Юліян Вороновський. Нововисвячені  ієреї  одразу мали переходити на парохії у  різдвяний період. Літургійна практика тривала декілька днів, після чого одразу відбувалось розприділення по парохіях. Воно й не дивно, бо тоді, у 1991р.  для отців неможливо було обслужити всі парохії на Різдво.

Наступна  група священиків (12-15) була висвячена 17 березня того ж року якраз перед Пасхою. Отже, у ці багаті на сповіді дні вони вже допомагали сповідати. Останні свячення відбулись у кінці травня із кількістю понад 20. Властиво, так закінчився цикл свячень „прискореної групи”, і одночасно завершила своє існування перша Дрогобицька Духовна Семінарія.

„Друга  семінарія” під назвою Богословського факультету Єпархіяльного Катехитичного  Інституту була створена декретом владики  Юліяна у 1996р. Функціонувала вона за структурою раніше створеного катехитичного інституту як богословський факультет цього інституту. З вересня почалось навчання. Було набрано дванадцять осіб. Це був перший і єдиний курс Дрогобицької Духовної Семінарії. На той час уже існував певний склад викладачів. Рік за роком набирався все новий і новий курс. Незабаром сформувався 5-річний курс навчання, і у 2001р. був перший випуск цієї „другої семінарії”, яка мала назву богословського факультету. Навчання проводилось протягом шести днів.

Початок „третьої семінарії” – певна реорганізація Катехитичного Інституту. Вона відбулась у вересні 2003р.: із Катехитичного Інституту був виокремлений богословський факультет, який і отримав назву Дрогобицької Духовної Семінарії блаженних священномучеників Северина, Якима та Віталія, єромонахів дрогобицьких, оскільки перед тим відбулась їх беатифікація у Львові папою, і, таким чином, семінарія отримала дрогобицьке закорінення і навіть назву. Ця реорганізація охопила і структуру навчання у семінарії, а саме: воно стало проводитися у режимі п’ятиденному, але шестирічному.

У 2003 році, коли богословський факультет  Єпархіяльного катехитичного інституту  було виокремлено в самостійний  заклад під назвою Дрогобицька Духовна  Семінарія блаженних священномучеників  Северина, Якима та Віталія, були прийняті окремі Статут семінарії і семінарійний Устав. Вони передбачають різні управлінські структури – колегію на чолі з ректором, професорсько-викладацьку раду, студентське самоуправління на чолі з деканом семінарії, обраним семінаристами. Навчання в семінарії триває шість років за п’ятиденним навчальним тижнем. Молитва в каплиці, навчання в аудиторіях, користування бібліотекою, комп’ютерним класом із виходом в Інтернет, харчування в трапезній і проживання в комфортабельних европейських умовах, можливість занять спортом – все знаходиться під одним дахом.

На сьогоднішній час територія Самбірсько-Дрогобицької єпархії охоплює 6 адміністративних районів Львівської області: Дрогобицький, Мостиський, Самбірський, Сколівський, Старосамбірський та Турківський, – на території яких проживає понад 400 тис. вірних УГКЦ. Задля зручності координування церковного життя єпархії її поділено на 20 деканатів, які налічують 220 парафій. Священиче служіння на теренах єпархії (станом на грудень 2010 р.) здійснюють 285 священиків.

У 1993 р. новоутворена Самбірсько-Дрогобицька єпархія успадкувала територіальні одиниці Львівської архиєпархії. Отож на той час територія єпархії була поділена на 6 деканатів, межі яких співпадали з кордонами адміністративних районів: Дрогобицький, Мостиський, Самбірський, Сколівський, Старосамбірський та Турківський.
Впродовж 1995 р. в єпархії проведено адміністративну реформу, плодом якої стало утворення 12 нових деканатів (Бориславський, Висоцький, Добромильський, Дрогобицький, Дрогобицький (районний), Меденицький, Мокрянський, Мостиський, Підбузький, Рудківський, Самбірський, Сколівський, Славський, Старосамбірський, Судововишнянський, Трускавецький, Турківський, Тухольківський) та встановлено нові межі для 6 існуючих. У 1999 р. створено Дублянський та Хирівський деканати, а в листопаді 2001 р. Дрогобицький (районний) деканат перейменовано на Лішнянський.

Відтак починаючи з 2001 р. до адміністративної структури єпархії належать 20 деканатів:
Бориславський, Висоцький, Добромильський, Дрогобицький, Дублянський, Лішнянський, Меденицький, Мокрянський, Мостиський, Підбузький, Рудківський, Самбірський, Сколівський, Славський, Старосамбірський, Судововишнянський, Трускавецький, Турківський, Тухольківський, Хирівський.