№5 (144), травень 2012 _
Ігор БРИНДАК
Страх або сором, який людина відчуває, коли йде до Сповіді, є спокусою і походить від Злого духа. Як вже згадувалося в одній з попередніх публікацій (Див. «Чи потрібно сповідатися зі спокус» № 8 (137), жовтень, 2011), спокуса сама по собі не є гріхом, але гріхом буде їй піддатися. У даному випадку людина піддається спокусі, якщо або взагалі не піде до Сповіді, або, ще гірше, вчинить святотатську Сповідь, тобто умисно затаїть якийсь важкий гріх.
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
Ігор БРИНДАК
В Святому Письмі сказано, що смерть буде знищена, а диявол переможений, а святі отці говорять, що Пекло не буде знищеним. Як це розуміти?
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
Мар'яна КЕКОШ
У неповторній у своїй красі Венеції, на головній площі височіє велична святиня – собор св. Марка. Собор збудовано у візантійському стилі, що є доволі рідкісним явищем на теренах Західної Європи. Проте храм містить також елементи готичного та романського стилю, бо кожне покоління венеціанців прагнуло залишити свій слід в створенні храму, прикрашаючи і збагачуючи цей архітектурний шедевр протягом століть. Собор входить у світову спадщину ЮНЕСКО.
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
Тарас ШАФРАН
Дитячий фольклор і його жанри формувались протягом різних історичних епох, у різні періоди розвитку нації. Численні пісні сягають корінням в глибину віків, беручи початок від традиційних народних обрядів та вірувань. У деяких культурах було прийнято, щоб мати одразу після народження складала дитині особливу «особисту» пісню, яка б супроводжувала його все життя. Будучи одними з найдавніших за походженням форм фольклору, колискові є першими музичними враженнями немовляти. Першою зустріти дитину в цьому світі покликана колискова пісня - дивовижний дар минулого. Створена в далеких століттях, передаючись із покоління в покоління, вона дійшла і до нашого часу. Давні недаремно говорили, що виховання людини починається з колискових пісень. Не перелічити чудових колискових, написаних знаменитими дитячими поетами, сучасними письменниками і зірками естради.
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
Олександра КОЗАНКЕВИЧ
У травні наша Церква святкує День Матері. Один день у році урочисто згадуємо про маму, можливо, ставимо собі запитання: якою матір'ю я є? Однак з покликанням мами невід'ємно пов'язана роль тата. Мама зможе вповні відчути радість від свого покликання, коли її у всьому підтримує чоловік. Подібно щастям для дитини є бачити щасливе подружжя своїх батьків.
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
Ольга РОДІОНОВА
Вона так довго чекала твоєї любові та визнання. Ти тільки народився, а вона вже обдарувала такою ніжною материнською турботою, яка здатна захистити практично від будь-чого. Ти ще й ходити не навчився, а вона вже простелила тобі до ніг увесь світ.
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
Олександра КОЗАНКЕВИЧ
Для свого правильного розвитку дитина експериментує, цікавиться цілим світом, при цьому робить багато помилок та потребує правил. Правила – для чого вони? Для безпеки дитини і впевненості, що хтось нею піклується і хоче їй добра.
Детальніше...
№5 (207) травень 2012 _
Спільнота «Ноїв ковчег»
Кінострічка білоруського виробництва «Притчі» (І і ІІ частини) є особливою тим, що вже від першої хвилини перегляду вона здатна зацікавити дуже широке коло глядачів. Цей фільм, без сумніву, будуть дивитися як дорослі, так і малі. Глибокий християнський зміст із дріб’язком монашого гумору робить його просто неперевершеним (особливо в останні тижні Великого Посту).
Детальніше...
№5 (144), травень 2012 _
о.Тарас РИСЕЙ
Ця історія трапилась навесні ще минулого ХХ-го століття в одному з американських мегаполісів... Туди-сюди по широких вулицях літали авто; то взад, то вперед, немов мурашки, пересувались тротуарами різнобарвні люди; рекламні агенти біля світлофорів пропонували свою продукцію…
Детальніше...
№4 (143), квітень 2012 _
Ростислав ПЕЛЕХАЧ
«Люди впускають ворога в свої уста, який викрадає їхній розум» Вільям Шекспір
Детальніше...
№4 (143), квітень 2012 _
Ігор БРИНДАК
П'ять років тому, 2 квітня 2007 року, в Польщі відбулося чудо із з'явленням папи Івана Павла ІІ у вогні. Тоді багато хто це розцінював як доказ святості папи. Однак тепер, коли відбулася беатифікація папи, навпаки, в інтернеті з'являються повідомлення, в якому це чудо трактується як перебування папи в пеклі. Яка відповідь на це Церкви?
Детальніше...
№4 (143), квітень 2012 _
Мар'яна КЕКОШ
Храм Гробу Господнього в Єрусалимі вважається головним храмом світу для усіх християн. Величний у своїй простоті собор постав на місці розп'яття, поховання та воскресіння Ісуса Христа. Тут Голгофа, на якій Христос перетерпів хресну смерть за гріхи наші. Тут ложе, де протягом трьох днів спочивало тіло Богочоловіка і де відбулось Його славне воскресіння з мертвих.
Детальніше...
№4 (143), квітень 2012 _
о. Василь НЕСТЕР
На одній із передподружніх наук священик попросив молодят зобразити у символах своє майбутнє подружнє життя. Безхмарне небо і яскраве сонечко, сплетені сердечка і усміхнені амурчики... і ще багато інших відомих нам «валентинівських» піарних символів у яскравих тонах лягли на папері «розмальованого майбутнього». Слова «любов» і «щастя» чи не в кожному малюнку ще більше підкреслювали мрії і бажання про це омріяне «колись».
Детальніше...
№4 (143), квітень 2012 _
о.Тарас РИСЕЙ
Старець Микита вже багато років подвизався в одному із валаамських скитів. Протягом дня він безперервно молився, а їв одні лиш овочі та фрукти. Але це зовсім не відбирало у нього сил. Святець завжди був енергійним, усміхненим, сповнений миром та благодаттю. Часто у його келію стукали учні, шукаючи тих чи інших порад та духовних настанов. Отець Микита ніколи нікого від себе не відганяв. Кожному він намагався подарувати хоч би шматочок Неба.
Коли його питали, що робити, аби досягти Божого Царства, він загадково посміхався і відповідав: «Та це ж не складно! Просто треба навчитися завжди і за все дякувати Богові: як у добробуті, так і у невдачах! Особливо ж ревними у благодаренні ми маємо бути тоді, коли нам випадає спасенна нагода нести на свою Голгофу хрест».
Якось відразу після закінчення Літургії монахи почали неквапом виходити із храму. Надворі, хоч і була весна, та все ж моросив осінній дощик. Якийсь чернець подивився на хмари, скривився і незадоволено випалив: «Ох! Як жаль, що така препогана погода! Знову не зможу піти працювати на городі! Тьху!». За кілька секунд після промовленого на порозі монастирського храму з'явився старець Микита. Його уста ще ворушились від безнастанної молитви. Простягнувши свою старечу долоню вперед, щоб зловити побільше крапель, він блаженно посміхнувся, перехрестився, а тоді тихенько сказав: «Слава тобі, Господи, за рясний дощик! Ото радість усім селянам – земля знову буде ситою!».
Детальніше...
№4 (133), квітень 2011 _
о. Олег КЕКОШ
Одного чоловіка запитали: чи віруєш у Воскресіння Христове? Він відповів: «Так, вірю, а чому б не вірити. Адже я кожного разу бачу, як воскресає природа; тож чому сам Бог не міг би воскреснути?».
Детальніше...