SDE

Слово у 9-у неділю після П'ятидесятниці (2019)

18 серпня 2019
Друк E-mail

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри, у сьогоднішньому Євангелії спостерігаємо дві головні теми, які взаємно переплітаються: перша є свідченням про надприродну діяльність Ісуса Христа, в іншій спостерігаємо труднощі життя у вірі, які властиві Його учням і нам. Старозавітні пророки Мойсей, Ісус Навин, Ілля та Єлисей — всі вони чинили чудеса, пов’язані з розділенням вод, — моря або Йордану. Проте єдиним, про кого священне Писання розповідає як про того Хто ходив по воді, – був Господь наш Ісус Христос. Cьогоднішня ж євангельська благовість свідчить, що по воді йде людина – апостол Петро. Це стає можливим завдяки надзвичайній присутності та благодаті слова Ісуса Христа, який на сумніви та переляк учнів відповідає: «Заспокойтесь, - це Я не страхайтеся!» (пор. Мт 14:27).

Після розмноження хлібів Ісус спонукав учнів увійти до човна і переправитись на інший бік моря, тим часом як Він відпускав народ, який наситився хлібом (пор. Мт 14, 22-34). Учні залишили Ісуса на березі, коли відчалили на Його розпорядження, а сам Він пішов на гору молитися на самоті. Коли човен був посеред моря піднявся шторм і учні питали один одного: «Чи Ісус знає про нашу небезпеку: смерть чигає на нас?». «О, якби Ісус був тут!» - часто ці слова були на їхніх устах. Втрата довіри до Бога є найбільшою трудністю в часі тривог – бурі нашого життя. В дні переживань, коли ми обтяжені проблемами і весь світ виглядає похмурим, ми говоримо: «Якби Ісус був тут!». У моменти тривоги, коли ми не знаємо, як жити далі, ми говоримо: «Якби Ісус був тут!». У дні найважчих випробувань, коли ми почуваємось безсилими проти руйнівних обставин нашого життя, ми говоримо: «Якби Ісус був тут!».

     Але Господь завжди є біля нас, ближче, аніж ми думаємо. Тієї ночі, коли Ісус молився серед пагорбів, Він також бачив посеред розбурханих хвиль своїх учнів. Христос бачив слабкий човен, який кидало по морю, відчув всю небезпеку тієї бурі, добре знав в якій загрозі знаходяться його друзі – апостоли. І, як говорить Євангелист, о четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ступаючи морем (пор. Мт 14, 26).

І ми не раз зустрічаємо Христа серед хвиль свого життя – таких же ж бурхливих, як і на Галилейському озері. Одним з найбільших відкриттів у нашому житті є те, як потрясіння, хвороби, різного роду труднощі можуть раптово привести людину до Бога. Коли життя подібне до бурхливого моря, повне труднощів і небезпек Господь є поруч, спостерігаючи за нами і серед цього мороку Він особисто здатний прийти до нас і принести нам мир і спокій.

Однак присутність Ісуса в нашому «човні» не означає, що буря не відбудеться. Це дивує багатьох людей, які вірять, що присутність Христа означає майже магічна відсутність критичних становищ, гіркого досвіду, ситуацій, коли ми можемо собі сказати: «Я б ніколи не подумав, що це може трапитись зі мною». Коли Ісус є присутнім біля нас, це не означає, що ми не можемо мати багато викликів, непередбачуваних труднощів. Але Його присутність у «човні», поряд з нами, змінює те, як ми переносимо цю бурю нашого життя – різного роду труднощі.

          Коли апостол Петро побачив, що Христос іде по розбурханому морю, сказав: «Господи, коли це Ти, звели, щоб я прийшов до тебе водою». І Христос негайно відповів: «Підійди». Те саме Ісус говорить до нас сьогодні: «Підійди, Ти можеш ходити по розбурханих хвилях свого життя». Якщо тебе, скосить хвороба, ти можеш сказати: «Боже, повели мені пройти по хвилях цієї хвороби до Тебе». Якщо фінансова криза зруйнувала твоє життя, ти можеш сказати: «Боже, повели мені пройти по хвилях цього лиха». Якщо у тебе виникли проблеми у подружньому житті, ти можеш сказати: «Боже, повели мені пройти по розбурханих хвилях мого шлюбу». Ця сама влада, ця сама віра, той самий Христос, який допоміг Петрові пройти по розбурханих хвилях Галилейського моря є поряд з нами сьогодні. Саме Ісус дає нам силу переносити бурі нашого життя та проходити повз розбурхані хвилі до перемоги.

Потопаючого у хвилях апостола Петра можемо легко ідентифікувати зі собою. Життєві хвилі випробовування є часто зависокі для нас. Охоплені страхом та тривогою, ми в критичних моментах часто взиваємо: «Боже, спаси мене, я потопаю». Як часто ми, як і Петро, потопаємо у хвилях сумніву, тривоги, страху, нещирості, спокус тощо. Я не знаю, які хвилі та вітри зустрічаються у вашому житті, але сьогоднішнє Євангеліє запевняє нас: за будь-якої бурі та життєвих хвиль Божа присутність залишається незмінною. Сам Христос, який був з потопаючим апостолом Петром, продовжує бути з нами. Його присутність може все поміняти в нашому житті.

Застановімось, як Христос відповів на крик апостола Петра про допомогу у небезпеці. Негайно! Коли Ісус подивився на море і побачив своїх учнів у загрозі, Він негайно пішов до них. Коли ж побачив потопаючого Петра, негайно простягнув cвою руку, щоб його врятувати. Це є найважливішим посланням сьогоднішнього Євангелія. Коли наше життя стає подібне до бурхливого моря, повного труднощів та викликів, Господь є поруч з нами і з цього світового мороку саме Він здатний нам допомогти, принести нам мир і спокій у наше життя.

Таким чином сьогоднішнє Євангелія свідчить, що Ісус може втихомирити будь-який ураган в нашому житті, подібно, як і розсіяти темряву будь-якої ночі. Може наповнити правдивим змістом наше життя, викинути з нього те, що насправді маловартісне та минуще, а обдарувати власним Життям, що дозволить і нам бути причасними оцього вічного та Божого. Для цього потрібно тільки одного – визнати, що без Бога ми є просто дуже слабкі, лякливі та маловірні, подібно як потопаючий Петро потребуємо Божої допомоги. Потребуємо і ми Його сильної руки, яка б підтримувала нас у нашому християнському свідченні серед ночі цього надто загрозливого секуляризованого світу. Врешті потребуємо, щоб Він завжди був у човні нашого життя та дарував нам мир, надію, радість та любов, якими зможемо ділитися з іншими...

Сьогодні в обставинах сучасної війни, яку нав’язала Московія на нашій землі, ми вкотре переживаємо те саме, що й апостоли серед розбурханого Галилейського моря. Сьогодні ми, стоїмо серед бурі нашого українського буття. Як тільки ми будемо шукати у вірі спасаючу руку нашого Господа, одразу ж її знайдемо. Жодна людина, жодні людська сила, жодні міжнародні перемовини і дипломатія не дадуть нам тієї сили, щоб пройти шляхом до правдивої свободи і гідності. Тою дорогою нас перевести може лише Господь. Той мир, який ми сьогодні хочемо випросити у нашого Господа – мир у наш Український човен, походить від Бога, який тут разом у ці хвилини є з нами на цій Божественній молитві. Благаймо Його, щоб благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа була з нашими воїнами, з нашим многострадальним українським народом. Амінь!

+ Ярослав

18 серпня 2018 року Божого,
м. Дрогобич

Теми: Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори