SDE

У Старому Самборі відбулася Хресна дорога вулицями міста [фото]

23 квітня 2013
Друк E-mail
Хресна дорога вулицями м. Старого Самбора
20 квітня мешканці та гості Старого Самбора хресною ходою пройшлися вулицями міста, роздумуючи над вічним, аналізуючи своє життя та застановляючись над роллю Любові та Віри у нашому сьогоденні.

«З вірою та любов'ю» - саме під таким гаслом пройшла цього року Хресна дорога у Старому Самборі. Кількасот вірян разом зі своїм духовним пастирем та священиком з Верхнього Лужка о. Петром Сюськом, відклавши всі буденні справи, під великопісний спів церковного хору та семінаристів Дрогобицької духовної семінарії, під мудрі слова повчань священиків та поетичне слово дівчат-пластунок роздумували над життям Ісуса Христа. Роздумували й зважували, чого вчать мене, християнина ХХІ сторіччя, ті 14 етапів Ісусової Хресної дороги...

Символічно, що місцем для Першої стації було обрано саме міський цвинтар – місце, котре краще, ніж будь-що інше із нашого земного буття, нагадує про нерозривність минулого, теперішнього і прийдешнього. Бо ж якраз-таки кладовище є коренем дерева життя, на якому ми – допоки лише листочки.

"Віра – це не щось матеріальне, а Дар, який ми отримали від Бога за посередництвом наших батьків. Тому знаменно, що свою дорогу розпочинаємо від місця, де спочиває їхній прах", - зауважив у вступному слові о. Михайло Николин (декан Старосамбірський).

У руках прочан червоним вогником запалахкотіло полум'я лампадок. Знову ж таки – символ віри і тепла. І наче нагадування, що й денне світло не буде досконалим без світла любові всередині кожного з нас.

Чотирнадцять разів учасники молитовної ходи зупиняли свій рух, аби застановитися над словами з Євангелії. І кожна наступна зупинка біля матеріальних знаків віри – символічних хрестів, каплиць і фігур Матері Божої – раз у раз нагадувала про незбагненну силу Творця, Його всепрощення та безустанну опіку кожним із живих творінь.

Біля будівлі районної лікарні разом із отцем Петром роздумували над важливістю випробувань, котрі посилає нам Господь, над роллю лікаря, який є інструментом у руках Божих. Неподалік Ювілейного хреста згадували про більш ніж двотисячолітню історію нашої Церкви та людей, які споконвіків жили з любов'ю та вірою в Того, що був розп'ятий, помер і воскрес. Поруч із малесенькою капличкою на Горішній Посаді роздумували над мудрістю притчі про гірчичне зерно, а церковцю Долішньої Посади називали символом рушника Вероніки. Отець-катехит Станіслав Дашо, чиє добре обличчя споглядає з меморіальної дошки на школі № 2, наче ота лампадка в руках нинішніх прочан, дарував світло віри й упевненості своїм сучасникам. Приклад його життя, рівно ж як і великомученика Миколая Чарнецького, поминали учасники Хресної дороги в Старому Самборі. Біля прадавньої каплички на Смільниці, поблизу каплиці Пресвятої Євхаристії та фігури Матері Божої, встановленої на подвір'ї ветлікарні, застановлялися над зв'язком генерацій – нерозривністю ланцюга Віри й Любові, які українці передають з покоління в покоління, над важливістю духовної їжі, тієї життєдайної сили Пресвятої Євхаристії, що є серцем усієї Церкви. Застановилися й над словами Папи Римського Франциска, який у час своєї інтронізації нагадав сучасним християнам: ми маємо бути опікунами не тільки людей, а й всієї живої природи.

Позаду залишилося майже шість годин ходи. Дорогу до підніжжя пагорба, де золотоверхими банями виблискує головний храм старосамбірчан, освітлює лише вогонь лампадок. А серця прочан зігріває полум'я любові, що розгорілося з новою силою. Біля Пам'ятного хреста на церковному подвір'ї паломники викладають хрест із лампадок – кожен із учасників молитовної ходи вклав часточку свого вогника-тепла у спільний знак Віри та Любові, в знак, що єднає мільйони вірян довкола єдиної Правди, в знак, який додає сил та впевненості, добра та милосердя, душевного тепла та вміння прощати.

За повідомленням Олени Лаврик
журналіста газети "Голос Прикарпаття"

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою

banner

Архів
^ Догори