За словами Остапа Походжая, організатора школи, вишкіл мав на меті допомогти дітям Сходу й Заходу України відчути спільну ідентичність. — Ми дали їм інструментарій, який би допоміг їм брати на себе відповідальність, вміти самоорганізовуватись і втілювати свої проекти, — говорить Остап. Загалом до організації школи було залучено близько 100 осіб.
Діти були поділені на шість секцій. У кожній можна було опанувати новий для себе фах: театр, музика, фотографія, відеозйомка, художнє мистецтво і журналістика. За кожен напрямок відповідало 2-3 тренерів, які заохочували молодь творити, щоб, врешті-решт, могти побачити кінцевий результат.
— Кінцевий результат був фантастичним, — розповідає Олеся Сікора, викладач Дрогобицької дитячої художньої школи, яка була тренером в художній секції. Щодня її підопічні пробували свої сили в різних жанрах: розписували декоративні рамки, декорували дерев’яні писанки, а потім писали справжні. Фінальним акордом стало малювання картин, які учні презентували 18 квітня під час «Великої гаївки» у Дрогобичі. Маючи за плечима чималий викладацький досвід, пані Олеся ознайомлювала дітей із принципом малюнку, символікою орнаментів, однак не пропонувала жодних зразків для наслідування. Тому під час практичних занять вони проявили максимальну творчість.
— Діти з подивом казали: «Я можу щось творити!» — передає митець настрій учнів. Дехто з них тримав у руках пензель уперше.
16-річна учениця з Авдіївки Аріна розповідає, що не менш насиченою була праця в журналістській секції.
— Мені сподобалось, що теорії було по мінімуму, а практики — багато, — говорить Аріна. Юні журналісти вчились брати інтерв’ю, писати статті, а згодом видали газету. Аріна додає, що Дрогобич не тільки відкрив перед авдіївцями галицькі традиції, але й також дозволив добре познайомитись між собою.
Праця кипіла й у музичній секції. Її учасники поставили перед собою ціль створити пісню і записати її на студії. 14-річний Влад з Авдіївки каже, що цей задум вдався і пісня вийшла оригінальною, незважаючи на те, що творцям забракло часу, щоб придумати назву до пісні.
— За весь цей перебування в Дрогобичі я не почула з уст наших дітей слова «війна», — ділиться радістю пані Ольга, директор школи зі Станиці Луганської, для якої ця подорож на Дрогобиччину є вже третьою за рахунком. Востаннє на запрошення Миколи Походжая вона з групою дітей зі Станиці Луганської відвідувала Дрогобиччину на різдвяні свята.
— Тоді ми жили по сім’ях, вивчали, які страви ставляться на різдвяний стіл, бачили як приходять гості, колядники, які колядки співають, — ділиться спогадами пані Ольга. Повернувшись додому, вчителі й діти організували в Станиці Луганській коляду, з якою провідали своїх колег і родини учнів.
— Цього разу табір був цілком інший, скерований на пізнавальний розвиток дітей, — продовжує директор школи. На її думку, спільні екскурсії, майстер-класи, участь в організації «Великої гаївки», — все це дуже здружує дітей. За два тижні в «Школі лідера й мистецтв» діти занурились в атмосферу свята.
— Таких свят дуже не вистачає, не тільки там, де йде війна, але по всій Україні, — додає пані Ольга.
Без сумніву, такі великі проекти матимуть своє продовження, чи то в близькій перспективі, чи то в далекій. Остап Походжай, замислившись на хвилю, на прощання каже:
— Війна — це коли постійно щось втрачається, а тут діти побачили, що вони володіють здатністю створити щось власне. Я переконаний, що, повернувшись назад, вони за руїнами війни бачитимуть тепер багато можливостей для віднови свого рідного краю.
Прес-служба Сабмірсько-Дрогобицької єпархії висловлює подяку військовому капелану о. Тарасу Коцюбі за сприяння в приготуванні цього матеріалу
