SDE

Владика Ярослав: Коли ми починаємо свою працю згідно Божого слова і поклику, то її результат перевищить наші найбільші очікування

11 жовтня 2020
Друк E-mail
Фото пресслужби СДЄ
11 жовтня владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці м. Дрогобич.

Під час проповіді єпископ зазначив, що євангельська розповідь 18-ї неділі після Зіслання Святого Духа розповідає про те, як Ісус покликає Своїх майбутніх учнів (див. повний текст проповіді). «Ми довідуємося, що рибалки цілу ніч трудилися, однак нічого не впіймали. Неважко здогадатися, який у них був тоді настрій. Напевне, вони не хотіли в той момент бути у центрі уваги і не сподівалися, що серед усіх людей Господь звернеться саме до них», — зазначив проповідник.

Людина влаштована так, що коли переживає якусь невдачу чи неуспіх, то бажає, щоб про це ніхто не знав. «Але в таких моментах Бог готовий підтримати нас, розрадити, покликати до чогось більшого», — наголосив владика Ярослав.

Ісус входить до човна рибалки Петра, і так його човен стає амвоном, з якого проповідує Бог. «Ісус покликає учнів не на березі, а у човні, який стає місцем досвіду спасіння. Човен часто виступає амвоном для Ісуса в його повчальній діяльності. Описуючи покликання учнів саме у човні, посеред озера, євангелист Лука бажає оживити всі ці образи і вказати на зв’язок покликання з ризиком, якого можна уникнути з Божою допомогою та необхідністю перебувати в навчанні, віднайшовши душевний спокій», — сказав проповідник.

Цей човен є символом Церкви, яка пливе по широкому морі цього світу так, що, коли світ гине, вона зберігає неушкодженими всіх, хто у ній перебуває. «Образ цього спасіння бачимо вже в Старому Завіті — ковчег Ноя за потопу зберіг тих, хто повірив Богові, Який промовляв через Ноя. Так і Петрова Церква збереже неушкодженими всіх, хто довіряє її Керманичу — Господу. І як після потопу голуб приніс до Ноєвого ковчега знак миру, так і після суду — другого приходу нашого Господа, Христос принесе Петровій Церкві радість вічного миру», — додав єпископ.

До апостола Петра Ісус скеровує два заклики: «відплисти від берега» і «відплисти на глибоку воду». «Обидва заклики можуть бути витлумачені на двох рівнях — як в їх прямому розумінні певної фізичної активності, так і на духовному рівні — поступове віддалення від земного, ризик і усамітнення з Богом», — сказав проповідник. Виконуючи «фізичний аспект» Ісусових вказівок, Петро своєю готовністю забезпечує собі й майбутню реалізацію духовного виміру цього заклику у Божому провидінні.

Для Симона Петра розпочати ловитву у невідповідний для цього час було великим викликом. «Всі його знають як рибалку, він знавець своєї справи, йому відомо, коли можна впіймати рибу, а коли — ні. Тому всі з подивом споглядали на цей діалог, а Ісус нічого не обіцяв, тільки запрошував. Сіті були вже почищені, нема ніякого сенсу закидати їх знову. Однак Петро переступає через себе, свій досвід, професіоналізм, можна сказати впокорюється: „Наставнику, всю ніч ми трудились й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті“ (Лк.5,5)», — зауважив владика Ярослав.

І стається чудо — сіті рибалок наповнюються рибою. «Досить часто ми безуспішно над чимось трудимось, нам нічого не вдається, ми стривожені, неспокійні. У такі моменти варто замислитись, чи наше заняття благословенне Богом. І навпаки, коли починаємо свою працю згідно Божого слова і поклику, то, незважаючи на зовнішні негаразди, несприятливі обставини, її результат перевищить наші найбільші очікування. Тільки з Богом можемо мати повноту життя», — сказав у підсумку єпископ.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

 

Теми: Катедральний собор, Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою

banner

Архів
^ Догори