SDE

Відбулась велопроща присвячена Дрогобицьким священномученикам [інтерв'ю&фото]

20 липня 2013
Друк E-mail
Фото Петра ОРИЩИЧА
Велопроща розпочинається біля Катедрального собору
30 червня 2013 року відбулася молодіжна велопроща, присвячена блаженим священомученикам Северину, Якиму та Віталію, єромонахам дрогобицьким. Понад сто прочан різного віку (від 4(!) до 50 років) на велосипедах рушили за маршрутом, що нагадував про перебіг життя дрогобицьких мучеників. Організаторами прощі, ініціатором якої був о. Іван Паньків (декан Дрогобицький), є о. Ростислав Мелех, о. Ігор Цмоканич, о. Андрій Бунь та п. Юрій Тудрій. Велопроща відбувається вже не вперше (це навіть ювілена – п΄ята!), проте вперше вулицями Дрогобича. Часопис «З любов'ю у світ» мав змогу поспілкуватися зі співорганізатором та учасником прощі о. Ігорем Цмоканичем

- Слава Ісусу Христу! Розкажіть, як відбувалася проща.

- Розпочалася велопроща з катедрального храму Пресвятої Трійці, де з прововідю до учасників і багатьох глядачів події звернувся о.Ростислав. У своєму слові розповів про життя блажених священомучеників та їх подвиг. Згодом відбувся чин благословення велосипедистів та їхніх велосипедів, після чого п.Юрій Тудрій провів коротку лекцію щодо правил дорожнього руху та техніки безпеки. Після короткого техогляду велосипедів, дуже швидко була вишикувана колона і ми рушили до першої нашої зупинки –церкви св. Івана Хрестителя.

- Храм став відправною точкою не випадково?

- Так, як і сам маршрут є досить символічним. Саме тут сповнювали своє служіння священомученики. Вже з подвір'я церкви Різдва св. Івана Хрестителя видно в'язницю, де було закатовано блаженних священномучеників. Тут о.Ростислав говорив про мучеництво як свідоцтво віри і про те, як ми можемо засвідчити свою віру зараз. У своєму середовищі.

Після цього ми вирушили до храму св. ап. Петра і Павла, проїхавши повз церкву Віри, Надії Любові та Софії. Біля меморіалу катівні НКВД «Тюрма на Стрийській» була відслужена панахида за невинно убієнних та відбулася спільна молитва за всіх жертв тоталітарних режимів та ідеологій. „Не бійтеся тих, хто вбиває тіло...", - каже Господь, тож найбільшими жертвами є ті, хто дав себе засліпити ненавистю, злобою, заздрістю, хто знайшов виправдання своїй байдужості, і так вбив людину у собі, розтоптав образ Божий у собі. Також у молитві просили Бога, щоб подібне вже через нашу байдужість не повторилось.

«Сьогодні основною причиною наших нещасть є байдужість, яка стає своєрідною «ліцензією» на зло» - зазначив о. Ігор Цмоканич.

Звідси ми рушили до храму блажених священомучеників Северина, Якима та Віталія, де учасники долучилися до загальних святкувань храмового празника та взяли участь у концертній програмі. По дорозі до нас долучились байкери дрогобицького клубу, і вже разом ми вїхали на подвіря храму. Таким чином, велосипедисти проїхались символічним шляхом, що пригадував життєву дорогу священомучеників: від служіння через страждання до прослави у Бозі.

- Якою була мета прощі?

- Крім ознайомлення з життям бл.священомучеників та спільної молитви, про що вже було сказано, ми хотіли „познайомити" дрогобичан з новими дрогобицькими церквами, з іншою історією міста, свого роду наново познайомити дрогобичан з рідним містом, зробити його ближчим, тіснішим.

Водночас ми не просто хотіли закликати до здорового способу життя, але наголосити на щось більше і важливіше. Зараз у Дрогобичі занадто багато машин, місто задихається від них – і це відбивається не тільки на екології середовища, але і на „екології" людських стосунків. Обираючи машину, ти дуриш себе, що економиш час, але платити за твоє егоїстичне рішення будуть нащадки: в усіх аспектах – економічних, екологічних, гуманітарних – автомобіль такі непотрібна розкіш, яка стає несплатним кредитом для нащадків. Велосипед же універсальний транспортний засіб, який не потребує пального, не завдає шкоди довкіллю, додає здоров'я і вчить бути уважним один до одного – інакше довго просто не поїздиш! А Дрогобич просто створений для велосипедів – це надто мале місто для машин.

У більшості міст Європи люди давно перейшли на велосипеди. Центри Кракова, Будапешту, Дрездена, Відня заповнені велосипедистами. Ми прагнули привити таку звичку дрогобичанам, показати, що сідати на «ровер» не соромно в будь-якому віці!

Також була спроба привернути увагу до проблем велосипедистів, як повноцінних учасників дорожнього руху, адже нерідко водії просто не звертають на них уваги, та й самих велосипедистів навчити правил безпеки на дорозі..

- Чому саме ВЕЛО проща?

- Багатьом цікаво, чому проща проводилася так нетрадиційно. Найперше тому, що самі любимо велосипед, і своєю „пристрастю" заразити інших. Це певний заклик до молодь вийти з віртуального світу у світ реальний, показати, що таке живе спілкування, якого так нам бракує.

Беручи участь у вело прощі, молодь вчиться вважати один на одного, має змогу відчути справжню радість, позитивні емоції та дружню атмосферу, яка панує на будь-якій прощі і тим самим наблизитися до Бога. Так кожен зможе збагатитися духовно, бо, все – таки, це були не просто «покатушки». А ця проща – захід духовний, не спортивний.

Але не потрібно думати, що таким чином Церква заманює вірних. Мовляв, чого тільки не зроблять, що затягнути до храму. Ми нікого не хотіли в чомусь переконати, щось доказати. Ні, ми хотіли допомогти відчути, пережити іншим те, що життя з Богом є радісним і цікавим, і що Господь завжди поруч з нами, навіть коли ми на велосипеді. Нашим девізом були слова ап. Филипа до Натанаїла: «Прийди і подивися.»

Починаючи з 2008 року відбуваються велопрощі до Грушева. Цьогоріч така проща відбудеться 25 серпня. Тому запрошуємо усіх „ прийти і подивитися". Додам – і долучитись.

Розмовляла Настя Камінська

ФОТОРЕПОРТАЖ

Автор світлин - Петро ОРИЩИЧ

Теми: велопроща, Дрогобицький деканат

Інші публікації за темою
Архів
^ Догори