SDE

Самбірське «УМХ» навідалось у Дрогобицьку в’язницю

24 вересня 2015
Друк E-mail
Фото Самбірського "УМХ"
19 вересня, у суботу, юні особи організації «УМХ» міста Самбора, разом зі своїм духівником, о. Тарасом Рисеєм, відправились до районного центру – Дрогобича, де знаходиться столітньої давності в’язниця – виправна колонія №40. Керуючись Христовими словами: «У тюрмі був, і ви прийшли до мене» (Мт. 25, 36), а також великим бажанням якомога більше послужити людям, які в певний час зійшли з вузької дороги до Царства Божого та стали на широкий шлях злочинності; несучи світло Євангелія, молоді ентузіасти приготували аж дві мотиваційні вистави: «Гей, на плоті!» та «Пригода на мості». У своїй суті, ці дві театральні постановки є чудовими притчами, котрі здатні пробудити глядача до роздумів і сповнити почуттям глибинного покаяння…

Приїхавши на місце призначення, учасники благочинної акції, відразу зустрілись із тюремним працівником, який коротко і ясно розповів про строгі правила місцевої зони. Жодних телефонів, фотоапаратів, сумочок брати зі собою на територію – категорично заборонено. Отож, зробивши кілька світлин на фоні моторошної будівлі, члени «УМХ» по троє почали проходити контрольний пункт, представляючи свої документи.

За четвертими дверима, колючим дротом та останнім металевим парканом, молодих ентузіастів вже очікували в’язні. Їхні очі сіяли радістю, адже бачити молодих людей з благородними намірами та серцем, повним любові, у цьому місці покарання доводиться не так вже і часто… За хвильку, всі зібралися в актовому залі. На сцені спочатку з’явився отець Тарас, який розповів глядачам про мету цього візиту і наміри. Після першої вистави ув’язнені чоловіки довго аплодували. Було видно, що їх дуже зворушила ця сценка. Знову слово взяв духівник і зробив екзегезу переглянутої притчі – богословський коментар. Опісля, заспівали під гітару три духовні пісні. Друга сценка містила у собі гумористичні деталі, тож не дивно, що у присутніх на обличчях з’явилась добра усмішка. По її закінченні, глядачі аплодували ще довше. І знову настав час говорити отцеві та співати пісні… У деяких в’язнів на очах з’явилися сльози. Посіяне молоддю зерно Божого слова, діткнулося доброго ґрунту – серця сокрушеного…

По закінченні виступу, ув’язнені молоді люди запросили своїх ровесників до храму… Очам гостей відкрилася унікальна краса. Вони і не сподівалися, що побачать справжнісіньку церкву з іконостасом, хорами, розписом стін… Помолившись, усі почимчикували до захристії, де «господарі дому» приготовили скромний, але щедрий стіл… Почалося частування та спілкування… Емоції просто зашкалювали: як у членів «УМХ», так і в людей, що позбулися зовнішньої свободи…

Прощатися зовсім не хотілося, але жорсткі правила тюрми, як зазначалося вище, диктували свої умови… Наглядач дав строгу команду гостям стати під ліву стіну, а в’язням під праву. Ретельно всіх перерахував і повів до виходу. Учасники акції пообіцяли чоловікам із в’язниці, що приїдуть ще не один раз. Дякувати Богу, акція відбулася, як кажуть люди, «на висоті». Задоволені «УМХ»-істи, верталися до Самбора з почуттям духовної радості та Божого миру в серці… А що відчували у цей час в’язні – відомо лише одному Всевишньому, Який все це влаштував… Йому єдиному і належить хвала! 

Теми: Самбірський деканат

Інші публікації за темою

film3

Архів
^ Догори