Значення мови для народу переоцінити важко. З покоління в покоління передається нам цей безцінний скарб-рідна мова, який супроводжує нас від першого і до останнього дня нашого життя. Загальновідомий той факт, що вважатися нацією може лише той народ, котрий має власну літературну мову, яка охоплює всі галузі знань. Вона є тим чинником, який навіть у довгі часи бездержавності допомагає народу не втрачати його історичну пам’ять, не забувати «хто ми, чиїх батьків діти» насправді. Доречно згадати слова величної поетеси і письменниці Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку в них відбирає мову.» Думаю, аби зрозуміти вповні усю силу та значення мови для етносу, достатньо згадати скільки наша рідна зазнала переслідувань від «старшого брата». Понад 130 законів було видано, щоб повністю знищити українську мову. Та на щастя, ані царизму, ані радянській владі це не вдалося. І сьогодні, у вже незалежній Україні маємо ласку спілкуватися вільно солов’їною мовою.
Відсвяткували цей день і в моєму містечку, зокрема у рідній Старосамбірській школі №2. Чекали гостей у тематично прикрашеному залі. Перед концертом та опісля міщани могли ознайомитися із висловами про мову великих людей. Святковості залу надавали й символи України - калина та вишиті рушники, з яких було написане слово «мова». А ще напередодні кожен клас підготував стінгазету, присвячену цьому дню, із безліччю цікавої інформації або ж з просто гарними малюнками та привітаннями. Окрім цього, працівники місцевої бібліотеки, які тісно співпрацюють із нашою школою, підготували тематичну книжкову виставку. На святі учні розповідали про значення мови у житті людини та народу, особливо українського, а з історією свята та деякими фактами про життя Нестора Літописця гості свята мали змогу ознайомитися завдяки ролику, що переглядали на мультимедійній дошці. Гортали у сценках сторінки нашої славної і, водночас, трагічної історії. А ще перед глядачами у той день постала Леся Українка з її «гарячим, поетичним словом». Учні 5-А класу щирим віршованим словом зверталися до Тараса Шевченка. Приємно, що участь у святі взяли усі школярі-від наймолодших до одинадцятикласників, завітали на свято й випускниці-сестри Товарницькі, що вже навчаються у Самбірському державному училищі культури. Разом із наймолодшими учнями виконували пісенні номери й досвідчені педагоги школи. Підготували ж свято заступник директора з виховної роботи Оксана Григорівна Дрозд, педагог-організатор Зоряна Мирославівна Курчик та вчитель музики Володимир Омелянович Янчак.
Опісля свята до гостей звернувся отець Михайло Николин, подякувавши за такий змістовний захід та розповівши про цікавий дослід, що мав визначити, яка ж мова є найдавнішою. Ще одним поважним гостем свята став поет Володимир Пішко. Він розповів, що, власне, у День писемності написав вірш про українську мову та зачитав його слухачам. Окрім цієї поезії , декламував пан Володимир і вірш, написаний раніше «Тарасове небо», адже уявити сучасну українську літературу без Шевченка не можливо. Подякував усім присутнім і директор школи Ігор Олександрович Хмельовський.
Отож, покидали зал глядачі із приємними враженнями, хорошим настроєм. Дуже важливо, що у нашому місті проводяться такі культурні заходи, які дозволяють нам відпочити від рутинних справ, задуматися над істинно важливими темами.
Марія ОРИНЧАК
ФОТОРЕПОРТАЖ
- У Старому Самборі відбувся "Тиждень соціального служіння" [фото]
- "Молитовна мобілізація" та молитовне стояння У Старосамбірській парафії УГКЦ в другу річницю повномасштабного вторгнення російських окупантів
- У Старому Самборі відбувся фестиваль Розколяди [фото]
- У Мшанці встановили новий рекорд України з наймасовішого виконання колядки
- Мелодію найдавнішої української колядки записали на Львівщині
