SDE

Шістдесят прочан зі Старого Самбора взяли участь у загальноукраїнській прощі в Зарваниці [фото]

24 липня 2021
Друк E-mail
Фото Ірини ХМЕЛЬОВСЬКОЇ
З давніх-давен до відпустового місця у Зарваниці приходять, приїздять, прибувають звідусіль прочани щоб помолитися до Чудотворної ікони Зарваницької Матері Божої, набрати води з цілющого джерела, а головне — відновити свій дух, укріпится у вірі христовій, спільно славлячи Бога. Кожен із нас у цьому світі - прочанин на земній дорозі до життя вічного, і, відвідуючи святі місця паломництв, ще раз застановляємося над справжнім сенсом нашої життєвої дороги. Щорічно прочани парафії святого Миколая Старого Самбора чисельно збираються для того щоб взяти участь у прощі до Зарваниці, засвідчивши свою любов до Бога та Богородиці.

Цьогоріч шістдесят два прочани, з благословенння та під опікою о. Михайла Николина, декана Старосамбірського, знову вирушили в путь. Куратором дводенної духовної мандрівки був о. Михайло. Як справжній керівник групи, найперше він познайомив усіх між собою, провівши вправу “Ангел-хоронитель”, під час якої кожен з прочан, отримавши керамічну фігурку ангела, називав свої ім'я, віддаючи себе під опіку ангелу-хоронителю, і передавав її своєму сусіду. Відтак, разом узявшись за руки, усі спільно просили захисту та щасливої дороги на час подорожі у свого небесного охоронця. П'ять годин в дорозі автобусом — це багато чи мало? За цей час священник розповів історію заснування Зарваниці, мету щорічної прощі. Особливо о. Михайло наголосив, що прочани — це не туристи, які їдуть лише за новими емоціями і якравими враженнями без користі для духовного життя людини. Прочанин бажає торкнутися святості, очищаючи свою душу, тому головним провідником у дорозі має бути віра, благочестя та молитовний дух.

Також отцем було проведено Молебен до Богородиці за щасливу прощу і щасливе повернення прочан. Під спів богородичних пісень та молитов на вервичці непомітно промайнули години в дорозі, і ось уже видніється дзвіниця Марійського духовного центру... Особливою і пам'ятною ця проща стане, для тих, хто їхав вперше. А таких назбиралося чимало — карантин, страх перед вірусами, втрати під час хворіб показали людям яким насправді є обмеженим та скупим наше життя, то ж варто використовувати кожен шанс для його духовного вдосконалення, бо завтра може й не настати.

“Не жалій що було, не турбуйсь що буде, бережи, що є” - ще одна тема духовних роздумів о. Михайла під час автопрощі. Незважаючи на спекотну погоду, окрім молоді та людей середнього віку, вирушили в подорож і старші парафіяни. Серед них — подружжя Миколи та Марії Вовчиків. Микола Вовчик присвятив свій голос Богу, десятки років співаючи у старосамбірському церковному хорі. Обидвоє вже поважного віку, мають онуків, але вирушили в далеку мандрівку, щоб подякувати Богородиці та просити захисту і миру для всієї України. “Як можна спати коли ти на прощі?” - риторично запитала одна з прочанок. Хоча автобус був відкритий для того щоб люди могли у ньому відпочити, та повернулися на ніч не всі. Більшість, особливо серед досвічених прочан, провели всенічні чування, молячись в церквах Марійського Духовного Центру. Наступного дня, після Архиєрейської Літургії, на зворотній дорозі о. Михайлом найперше був проведений Молебен до Христа Чоловіколюбця, складаючи щиру подяку за те, що біля Чудотворного джерела в Зарваниці прочани могли набрати не лише води, а й любов Божу до своїх сердець.

Зважаючи, що в цю неділю відзначався день Усіх святих українського народу, наймолодші хористи хору “Дзвони Старого Міста” Максим Подан та Вероніка Лесик співали не лише Богородичні, а й патріотичні українські пісні. На завершення подорожі о. Михайло подякував усім, хто був причетний до організації та підтримці прощі. А це: Ольга Волосянська (головний організатор), Наталія Борецька (створення анкет прочанина), Ольга Гриб (молитовний супровід на вервичці), Максим Подан і Вероніка Лесик (спів духовних та патріотичних пісень). “Без вас ця проща не відбулася б”, - зауважив отець У свою чергу прочани дякують о. Михайлу Николину за його увагу, турботу про кожного паломника, постійний духовний супровід, мудре слово та доречний жарт. Насправді відчувалося, що всю дорогу нами опікується Батько!

Ірина ХМЕЛЬОВСЬКА

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

Теми: Старосамбірський деканат

Інші публікації за темою

banner

Архів
^ Догори