Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав пояснив, що ключем до розуміння притчі про сіяча є саме Слово Боже. «У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос розповідає нам притчу про сіяча, а пізніше на прохання учнів пояснює її значення. Зерном, яке сіяч сіє на своєму полі, є слово Боже. Тому значення цієї притчі для духовного життя християнина у великій мірі залежить від того, що ми розуміємо під цим Словом. Слово Боже – це передусім звернення Бога, люблячого Батька, до людини – свого творіння», – зазначив архиєрей.
Тож єпископ закликав вірних звернути увагу на те, як вони слухають. «Як слухаємо ми Слово самого Господа? Як слухаємо ми один одного? Як слухаємо ми голос нашої совісті? В нашому житті слухання має дуже важливе значення. Вміння слухати – це велике мистецтво, через слухання ми отримуємо мудрість і знання. У біблійній мові „слухати“ означає більше, аніж просто чути, а навіть більше, ніж розуміти. Воно включає цілковите відання особи: від почути до розуміти і від розуміти до жити. Слухати – означає чути, сприймати і виконувати волю Небесного Отця», – пояснив владика.
Водночас архиєрей нагадав, що Слово приносить плід лише тоді, коли людина готова терпеливо нести труднощі. «Неможливо принести добрий плід віри, не бажаючи нести у своєму житті труднощі та випробовування. Якщо людина уникає всілякого страждання, не готова пожертвувати чимось своїм заради іншого, вона не зможе приносити плоди добра», – підкреслив єпископ.
Прикладом такої вірності владика назвав святого великомученика Димитрія, з мощів якого після мученицької смерті витікало цілюще миро. «Це миро стало знаком того, що навіть смерть не може спинити дію Божої благодаті, що віра праведника продовжує жити, зміцнюючи тих, хто вірить. Мучеництво святого Димитрія – це свідчення істинної перемоги: його мечем була віра, а щитом – любов. Він не боронив себе, а залишився вірним Христові аж до смерті», – наголосив архиєрей.
За словами єпископа, приклад святого Димитрія сьогодні особливо промовляє до українців. «Святий великомученик Димитрій стає для нас живим свідком. Його життя – це виклик нашому страху, його вірність – відповідь на наш біль. І поки ми тримаємось за цю віру, що Христос – Господь життя, смерть не матиме останнього слова. І сьогодні, коли наш народ проходить крізь своє випробування, коли кращі сини України стоять на полі бою, а багато людських сердець зранені війною, постать святого Димитрія нагадує нам: Бог не покидає тих, хто стоїть у правді», – зауважив владика.
Наостанок архиєрей наголосив, що жива молитва в храмі – це опора для всієї України. «Поки ми зберігаємо цей храм живим нашою активною участю у богослужіннях, поки підносимо руки до Бога у молитві, доти стоятиме Україна і світло Христове не згасне серед темряви війни у нашому народі», – переконаний єпископ.
Після Божественної Літургії владика Ярослав привітав духовенство та вірних з освяченням оновленого храму, подякувавши всім, хто дбає про святиню, зберігає віру та розвиває парафіяльне життя: «Дорогі у Христі! Дозвольте мені сьогодні висловити щиру вдячність усім, хто брав участь в оновленні та оздобі цього храму. Велике спасибі о. Тарасу (Стецку), який тут душпастирю всі ці роки. Дякую також церковній громаді за підтримку, яка у нелегкі часи економічної розрухи взялися за благородну справу оновлення та оздоби Божого храму».
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Проповідь на двадцять першу неділю після Зіслання Святого Духа (2026)
- Владика Ярослав: Господь бачить скорботу і милосердиться над людиною
- Проповідь на двадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2026)
- Владика Ярослав у Вільшанику: «Христос хоче бути не просто гостем у нашому домі, а його Господарем» [фото]
- Проповідь з нагоди свята преподобної Параскеви Тернавської та 140-ліття храму (2026)
