
Звертаючись до присутніх, владика пояснив, чому гідність і свобода стоять у назві цього дня поруч. «Поєднання цих слів не є випадковим. Воно є глибоким символом нашої історії та нашої духовної боротьби. Адже те, що відбувалося на українських Майданах у 2004-му та 2013-му роках, і те, що сьогодні звершується на передовій нашої визвольної війни, — це не лише політичний чи суспільний процес. Це насамперед духовне протистояння світла і темряви, правди і брехні, Божої любові до людини і диявольської гордині, яка прагне поневолювати і нищити», – зазначив архиєрей.
Єпископ наголосив, що історію творять не земні володарі, а Господь Бог разом із вільною волею людини. «Наша Церква знає ціну цієї істини як ніхто інший. У ХХ столітті нас уже намагалися „стерти“ з мапи історії. Нас заганяли в підпілля, руйнували наші храми, засилали наших єпископів, священників і вірних у сибірські табори. Світ тоді часто мовчав або приймав правила гри імперій. Але Церква вистояла. Вона вистояла не завдяки політичним союзам чи земній силі, а завдяки тому, що в серцях наших батьків і дідів жила незламна правдива віра і Богом дана гідність», – нагадав владика.
Християнська гідність, за словами архиєрея, не має нічого спільного з гордістю чи пихою. «Гідність — це усвідомлення того, що кожен із нас створений на образ і подобу Божу. Ніхто на цій землі — жоден тиран, жоден загарбник, жоден геополітичний гравець — не має права відібрати в людини те, що вклав у неї сам Творець: свободу совісті, право молитися рідною мовою у Церкві, право жити на своїй землі і бути господарем у власному домі», – пояснив єпископ.
Згадуючи події листопада 2013 року, владика нагадав, що Церква тоді не стояла осторонь. «Тоді, на Майдані, Церква була поруч зі своїм народом. Священники не закликали до ненависті — вони закликали до молитви, до братерства, до захисту ближнього. Там, у вогні, на морозі, під кулями, світ побачив Україну — країну людей, які перестали боятися», – сказав архиєрей.
Сьогодні, за словами владики, Христову заповідь про найбільшу любов щодня виконують на фронті наші воїни, наші захисники і захисниці, які «стоять на варті не лише державних кордонів. Вони стоять на варті самої людяності. Поруч із ними, в окопах, у бліндажах, у шпиталях, несуть своє служіння військові капелани, їхня зброя — це Слово Боже, Святі Таїнства, присутність, яка не дає душі зчерствіти в пеклі війни», – підкреслив єпископ.
Пам’ять про полеглих, наголосив архиєрей, покладає відповідальність на живих. «Бути гідними пам’яті Героїв Небесної Сотні та десятків тисяч полеглих українських воїнів означає не просто згадувати їх у промовах раз на рік. Бути гідними — це означає жити по совісті тут і тепер», – зауважив владика.
Насамперед, за словами єпископа, це означає берегти внутрішню єдність. «Ворог дуже хоче, щоб ми пересварилися між собою, щоб ми шукали винних одне в одному, щоб нами заволоділи злість і байдужість. Не даймо йому цього шансу! Підтримуймо одне одного, обіймаймо своєю турботою родини наших захисників, матерів і дружин, які втратили найрідніших, будьмо поруч поранених воїнів, переселенців, усіх, хто потребує нашого тепла. Нехай кожна наша спільнота буде місцем зцілення ран і джерелом надії», – закликав архиєрей.
Підсумовуючи, владика відповів тим, хто намагається переконати українців, що долю їхньої країни вирішать без них. «Ми бачимо, як ворог намагається зламати нас не тільки ракетами й дронами, а й зневірою, втомою, спробами нав’язати думку, що долю України вирішать десь далеко — за океанами чи на східних самітах. Але ми, як християни і як громадяни, маємо дати чітку відповідь: жодні домовленості без України та всупереч волі Божій не матимуть сили. Бо там, де є правда і жертовна любов, там перебуває Господь. А з ким Бог — той непереможний», – підсумував владика.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Владика Ярослав бере участь у спільних реколекціях католицьких єпископів України
- У храмове свято владика Ярослав освятив оновлену 330-річну святиню в Новому Кропивнику на Дрогобиччині [фото]
- Проповідь на двадцять третю неділю після Зіслання Святого Духа (2026)
- Владика Ярослав: Із перспективи вічності відбувається докорінна переоцінка ієрархії цінностей
- Проповідь на двадцять другу неділю після Зіслання Святого Духа (2026)







