Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав звернув увагу на церковну традицію, згідно з якою після величного празника Церква згадує тих осіб, які виконували в ньому головну роль. «Це не просто літургійна традиція, а духовна логіка Церкви, яка вчить нас не поспіхом переходити від свята до свята, а вміти вдивлятися в осіб, покликаних Богом до особливої участі. Саме тому одразу після світлого празника Христового Різдва Церква, як народ Божий, збирається на святкування Собору Пресвятої Богородиці. Бо найближче до воплоченого Слова, до таємниці Різдва стоїть Пресвята Богородиця», – підкреслив єпископ.
Розкриваючи значення самого поняття «Собор», владика наголосив, що йдеться не лише про зібрання вірних, але й про єдність Церкви. «Слово “Собор” у цьому святі має глибоке значення. Воно означає не лише спільне зібрання вірних, але й єдність Церкви у вдячності, прославі та сповіданні віри. Уже з перших століть християни після Різдва сходилися разом, щоб віддати честь Тій, через яку Бог увійшов у людську історію. І ця соборність віри особливо яскраво проявилася на Вселенському Соборі в Ефесі 431 року», – зазначив архиєрей.
Пояснюючи, чому соборове сповідання має важливе значення для життя віруючих, владика підкреслив, що через Богородицю людська історія стає простором Божої присутності. «Якщо Вона є Матір’ю Бога, тоді вифлеємський вертеп стає небом, убога стаєнка – місцем Божої слави, а людська історія – простором Божої присутності. Через Пречисту Богородительку здійснюється неможливе: Предвічний і Невмістимий Бог входить у межі часу й простору, стає близьким і доступним», – сказав проповідник.
Окремо архиєрей звернув увагу на смиренне «так» Пресвятої Богородиці, у якому відкривається глибина Божого задуму щодо людини. «У Її смиренному “так” Бог знаходить простір, щоб звершити спасіння людини. Й у цьому “Нехай станеться Мені по Твоєму слову” зосереджене прагнення всього людства. Бо людина від початку створена для спілкування з Богом і синівства… тому Бог сам захотів, щоб ми були подібними до Нього, щоб були “синами в Сині” (пор. Еф. 1, 5)», – пояснив владика Ярослав.
Роздумуючи над материнською роллю Пречистої у житті Ісуса, єпископ зауважив, що Вона не лише народила Христа, але й увела Його у конкретний людський світ. «Діва Марія вводить Його в конкретний людський світ – у культуру, традицію, щоденну працю і молитву. Вона не лише носить Його під серцем, але й виховує Його серце. Разом із Йосифом Вона навчає Ісуса молитися, слухати Слово Боже, любити Закон, бути уважним до убогих. І хоча Вона знає, що Він – Син Всевишнього, це не зменшує Її материнської турботи. Навпаки, робить її ще глибшою», – наголосив архиєрей.
Говорячи про духовний образ Богородиці, владика Ярослав звернув увагу на Її внутрішню поставу слухання і довіри до Бога. «Євангелист Лука пише: “Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи у Своїм серці” (Лк. 2, 19). Марія не намагається все одразу зрозуміти. Вона приймає події, слова, пророцтва і носить їх у своєму серці, дозволяючи Богові поступово відкривати сенс. Вона пам’ятає ніч Різдва, втечу до Єгипту, пророчі слова Симеона, тривожні і світлі моменти життя Ісуса. Усе це стає частиною Її молитви», – зазначив єпископ.
У світлі завершення Ювілейного року надії владика підкреслив особливе значення цього часу. «Цей рік став благодатним простором паломництва, покаяння і духовного відновлення. У цьому храмі лунали молитви за мир в Україні, відбувалися дні духовної віднови, коли сотні вірних із вірою і покорою проходили через “Двері Милосердя”, шукаючи примирення з Богом і внутрішнього зцілення у Таїнствах. Ми були свідками сліз матерів, які зі свічкою в руках благали про збереження своїх синів-воїнів; чули щирі молитви дітей, прості й чисті, але сповнені довіри», – сказав він.
На завершення владика закликав вірних із довірою ввіряти себе під покров Пресвятої Богородиці, особливо в часі війни та випробувань. «Ми з особливою ревністю довіряємо Матері Божій наших захисників. Нехай Вона буде для них “Нерушимою Стіною” на полі бою, даруючи мудрість і охорону. Благаємо про втіху для тих, хто втратив найдорожчих, про зцілення для поранених тілом і духом, про повернення полонених та захист для тих, хто опинився під окупацією. Ми віримо, що заступництво Цариці миру принесе на нашу землю справедливий мир і відновить соборність та цілісність України. Нехай пам’ять про цей Ювілейний рік надії стане для нас фундаментом, на якому ми будуватимемо майбутнє нашої вільної держави», – закликав архиєрей.
Після Божественної Літургії владика Ярослав привітав вірних з Різдвом Христовим, висловив щирі слова подяки нашому воїнству за можливість святкувати Різдво, душпастирям – за співслужіння, вірним – за участь у Літургії та за дбання про красу храму, а хористам – за чудовий спів.
Адміністратор храму о. Володимир подякував владиці Ярославу за візит до Самбора, пастирське благословення і постійну підтримку.
Завершилося богослужіння молитвою за Україну.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Слово на Собор Пресвятої Богородиці (2025)
- Владика Ярослав: Різдво – це торжество перемоги Божої любові над усім, що нас лякає [фото]
- Владика Ярослав: Український народ не тільки захищає власну державу, але й боронить Європу від реваншу російського імперіалізму
- Проповідь у неділю перед Різдвом Христовим (2025)
- Різдвяне послання владики Ярослава (2025)
