Христос Рождається!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Наступного дня після великого свята Східна Церква традиційно згадує тих осіб, які виконували в ньому головну роль. У Христовому Різдві найближче біля Ісуса бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже з перших віків у день після Різдва вірні соборно, тобто разом, збиралися, щоб подякувати Пречистій Діві Марії та віддати Їй честь як Божій Матері. Саме тому це свято називають Зібранням – Собором. Це також нагода пригадати велику подію в історії давньої Церкви − Собор в Ефесі, на якому було сформульовано догму про Боже материнство Марії: Марія − не лише матір людської природи Ісуса, як стверджував Несторій, але Вона є правдивою Матір’ю Бога, бо Той, Кого Вона народила, − Єдинородний Син Бога.
Похвальними піснями та гимнами величаємо сьогодні Богородицю, бо через Неї незбагненний та одвічний Бог приходить на землю і змінює історію всього людства. Завдяки Їй «Слово сталося тілом і замешкало між нами». У містерії різдвяних подій убога стаєнка слугує притулком для Творця і Володаря всього світу. Бог стає всім нам дуже близький і доступний. Той, перед Яким трепечуть ангели небесні, Своєю безкінечною любов’ю вчиняє Собі з Діви Марії живий Кивот, вмістилище Невмістимого. «Таїнство бачу дивне і преславне: небом стає вертеп, престолом херувимським − Діва, оселею − ясла, у яких лежить неосяжний Христос Бог [...]», – з подивом виголошуємо в ірмосі Різдвяної Утрені. Пресвята Діва Марія у Своїй особі сповнила стремління всього людства, бо через Її досконале смирення «Нехай станеться Мені по Твоєму слову» уможливлюється величний план Божий – спасіння всього людства.
Бог посилає у світ Свого Сина, Який у Вифлеємську ніч народжується від Діви, щоб згідно з Його відвічним планом здійснилося те, що захоплює людські серця настільки, щоб можна було сказати до Бога: «Авва, Отче». Лише син може сказати до Бога: «Авва, Отче» (пор. Гал. 4, 6), тому Бог сам захотів, щоб ми були подібними до Нього, щоб були «синами в Сині» (пор. Еф. 1, 5). Однак це відвічне прагнення людини було спотворене на самому початку. Воно стало предметом первородної спокуси злого духа. Апостол Павло в Посланні до Галатів сказав промовисті слова: «А що ви − сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, Який взиває “Авва, Отче!”» (Гал. 4, 6). Отож, були потрібні ці два Божі посланництва Сина і Святого Духа, щоб зреалізувати глибоке прагнення людини порозумітися та спілкуватися з Богом Отцем. Потрібне було Різдво Христове. Потрібно було, щоб Предвічний Син, зачатий від Духа Святого iМарії Діви, стаючи людиною, народився тієї Вифлеємської ночі.
Свята людська природа Христа утворена співдіянням Святого Духа та Діви Марії з Назарета. Це виразно підтверджує євангелист Матей, пригадуючи слова ангела, сказані до Йосифа: «[...] бо те, що в Ній зачалось, походить від Святого Духа» (Мт. 1, 20), а євангелист Лука, записуючи слова Гавриїла в часі благовістування, додає: «Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить» (Лк. 1, 35). Святий Дух формує святу людську природу Христа: Його тіло і душу, розум, волю і здатність любити; формує любов, яка приймає грішників і прощає їм, милосердя, яке схиляється над бідністю людини, ніжність та чутливість, з якою благословляє і приймає убогих та дітей, розуміння, яке заспокоює біль терплячих. Від Духа Святого походить мудрість, яка наповнює Ісуса й дивує знавців Закону та сусідів. Дух Святий провадить Ісуса й підтримує в тяжких хвилинах, зокрема супроводжує в Єрусалим, де Христос складає жертву Нового Завіту, завдяки якій розпалився вогонь, який Він приніс на землю (пор. Лк. 12, 49).
З іншої боку, людська природа Христа є також наслідком співпраці Пресвятої Діви. Як Матір, Вона свідомо й цілком вільно приймає спасительний план Бога Отця. З трепетом і в мовчанні, наповненому захопленням і прославою, Марія слідує за таємницею Життя, Яке в Ній зачалось і розвивається. Як вихователька, спільно зі святим Йосифом формує серце Свого Сина, навчаючи Його традицій ізраїльського народу, виховуючи в любові до Божого Закону та передаючи Йому духовність «убогих Господа». Розуміння того, що Дитятко перевищує Її та є «Сином Всевишнього» (пор. Лк. 1, 32), зовсім не применшило Її опіки над людським вихованням Ісуса (Лк. 2, 51), тому можемо слушно стверджувати, що в серці Христовім ясніє прекрасний вплив Духа Святого і водночас сяє блиск серця Його святої Матері Марії. Над цим розважаємо в Таїнстві Різдва нашого Господа, а також у сьогоднішньому святі.
Євангелист Лука пише: «Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи у Своїм серці» (Лк. 2, 19). Марія просто не могла не роздумувати над тими подіями. Жодна жінка не могла б забути ангельського привітання, яким Предвічний Отець вчиняє Марію Матір’ю для Свого Сина: «Ось Ти зачнеш у лоні й народиш сина та даси Йому ім'я Ісус» (Лк. 1, 35). Марія була дівицею та бажала залишитися нею, а тому запитує, як таке може статися. Каже ангел: «Дух Святий зійде на Тебе й сила Всевишнього Тебе отінить, тому й Святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк. 1, 35). Марія запам’ятала ці слова й буде роздумувати над ними ціле своє життя, а також цілу вічність. У такий спосіб Вона зрозуміє таємницю воплочення Слова Божого, Яке стало людиною в Її дівичому лоні.
«Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи у Своїм серці» (Лк. 2, 19). Події, над якими роздумувала Богомати, − найважливіші для Неї. Для Неї і для нас. Марія усе Своє життя пам’ятатиме їх. Вона пам’ятатиме ніч, у яку народився Ісус, велику турботу Йосифа, якого Бог також попередив про небезпеки, що загрожували Дитятку. Марія пам’ятатиме втечу до Єгипту і слова, які сказав Симеон, коли Вона принесла Дитя до святині. Марія пам’ятатиме й те, що почула з уст самого Ісуса під час відвідин Єрусалимського Храму, коли Йому було дванадцять років: «Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?» (Лк. 2, 49). Марія пам’ятає всі ці події та розважає над ними у Своєму серці. Можемо припустити, що певного часу Вона розповіла про це апостолам і учням, Луці та Йоанові. У такий спосіб правда про Її Боже материнство опинилася на сторінках Євангелія та в традиції святої Церкви.
Богородиця − перший свідок великої таємниці Божого народження та великої пасхальної таємниці. Перш ніж апостоли були покликані звіщати смерть і воскресіння Христа, а апостол Павло розпочав євангелізацію поган, лише Вона була покликаною і посланою. Її свідчення − непомітне, скромне, материнське − супроводжує Церкву Христову з перших її днів, а Материнство Богородиці перемінюється в нову постать − постать Матері Церкви. У Церкві Вона стає Матір’ю всіх людей і всіх народів. Богородиця перебуває з нами. Марійські духовні святині розкидані по всьому світі і свідчать про Її предивну присутність. Марія вразлива на потреби кожної людини, а також старається запобігти всякому злу, яке загрожує не лише поодиноким особам чи сім’ям, але цілим народам. Хіба не так маємо розуміти присутність Богоматері, Її заклик у мексиканській Гваделупі, у багатьох святинях Європи, Люрді, Фатімі на початку ХХ століття, а також в наших місцях прослави Богоматері − Самборі, Грушеві, Биличах, Зарваниці та інших?
У сьогоднішній соборовій молитві щиро благодарім Богоматір, що так багато учинила для нашого спасіння. Учімося від Неї з відкритим серцем слухати Бога, приймаючи покірно Його волю в нашому щоденному житті. Вона й нам допоможе відновити християнську гідність улюблених дітей Божих та завжди пам'ятати, що в Його предвічному задумі кожна людина є цінною та покликана до важливої ролі у здійсненні Божого плану спасіння незалежно від її місця в суспільстві.
У сьогоднішній день, присвячений Пресвятій Богородиці, просімо в Неї миру і спокою для нас і нашої Батьківщини України. Благаймо, щоб Вона покрила нас Своїм чесним омофором – знаком постійного піклування й заступництва. Молімося, щоб Її присутність у нашому повсякденному житті була непохитною. Незважаючи на важкі часи війни для нашого народу та держави, не забуваймо, що завдяки молитві до Всевишнього та заступництву нашої Небесної Матері зможемо перебороти всі негаразди, бо коли ми з Богом, хто може нас перемогти?
Своїм життям Марія засвідчує і навчає нас про вагомість молитви. Тільки в молитві можна зробити щось важливе для світу – явити йому Бога. Щоб наші вчинки та зусилля були плідними та приносили користь, їх потрібно переплітати з молитвою. Цю мудрість добре засвоїв наш народ і зрозумів, що тільки з Божою допомогою можна досягти чогось справді великого. Тому з благанням звертаємось до Пресвятої Богоматері, прославленої у чудотворній Самбірській іконі.
У повній довірі до Божого Милосердя покладаємо всю нашу надію на Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Благаємо Тебе, Царице неба і землі: прийми під Свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захисти своїм Покровом свободу і незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, щоб народ наш, визволений Твоїм заступництвом від воєнного лиха, вдячно прославляв Бога у Тройці Святій Єдиного.
А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.
+ Ярослав
26 грудня 2023 року Божого,
м. Самбір
- Владика Ярослав: Упродовж всього нашого життя ми мандруємо до Єрусалиму [фото]
- Проповідь на п’яту неділю Великого Посту (2024)
- Владика Ярослав Приріз висловлює подяку за привітання з нагоди свого Дня Уродин
- Духовенство та вірні Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ вітають владику Ярослава Приріза із Днем Народження
- Владика Ярослав: Ікона об’являє нам Бога
