Різдво Твоє Богородице Діво, радість звістило всій вселенній,
бо з Тебе засяяло сонце правди, Христос Бог наш,
що зняв прокляття, подав благословення,
знищив смерть і дарував нам життя вічне.
(Тропар свята)
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогодні наші серця наповнюються особливою радістю, бо ми святкуємо Різдво Пресвятої Богородиці – день, коли у світ прийшла та, яка стане Матір'ю нашого Спасителя. Це свято нагадує нам про дивний Божий план спасіння, який почав здійснюватися ще до того, як Архангел Гавриїл приніс Марії благовісну звістку.
Коли ми говоримо про життя та служіння Господа нашого Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, апостолів, а також про життя ранньої Церкви, ми спираємося насамперед на Святе Писання – книги, написані під натхненням Святого Духа, які Церква приймає як канонічні, тобто як правило віри. Зокрема, про Пресвяту Богородицю ми найбільше знаємо з Євангелія від Луки, в якому про неї так багато розповідається, а також із Євангелія від Івана.
Однак є події в житті Пресвятої Богородиці, про які ми знаємо не з канонічних книг, а з апокрифів – текстів, які відображають давню церковну традицію, хоча й доповнені народними деталями. Ці писання зберігають здорове ядро Передання Церкви, проте не є святими книгами у повному розумінні, тому не є канонічними для нас.
Саме тому, коли ми святкуємо події, згадані в Євангелії, ми читаємо відповідні уривки – як на Стрітення чи Благовіщення. Але коли святкуємо події, відомі з Передання, тоді читаємо уривок про Марту і Марію. Кожного разу Євангеліє читається для того, щоб нас чогось навчити, щось роз'яснити, наситити нас Словом Життя. І на Богородичні свята, які прямо не згадуються в канонічних текстах, читається саме цей уривок, де йдеться не про Діву Марію, а про сестру Лазаря.
Чому ж читається саме цей уривок про Марту і Марію? Тому що він відкриває нам духовну сутність Пресвятої Богородиці, показує нам, ким Вона є у своїй найглибшій основі. Пригадаємо цю євангельську сцену: Марта і Марія, сестри Лазаря, жили у Витанії – невеличкому містечку, яке було місцем перепочинку для прочан на шляху до Єрусалиму. Це було місце для відпочинку простих людей, адже багаті могли зупинятися в самому Єрусалимі. У Витанії бідніші прочани знаходили допомогу та лікування, якщо поранилися в дорозі.
Ісус любив часто зупинятися в домі Лазаря, і його радо приймали там. Але цього разу відвідини були особливими, бо Господь йшов до Єрусалиму на свої страсті. Так багато ще треба було сказати, так багато ще треба було навчити своїх учнів. Марта, як завжди, хотіла прийняти Ісуса якнайкраще і клопоталася про все – це також був прояв її щирої любові до Господа. Але Марія відчувала, що цей момент особливий, тому сіла «у ногах Ісуса» і уважно слухала Його слова.
«Сидіти у ногах» – це технічний вираз, що означає навчатися. Так викладали книжники: вони сиділи на узвишші, а учні розташовувалися у їхніх ногах. Марія стала ученицею, і це могло обурити багатьох, бо вона немовби «перетнула всі межі». У ті часи жінка не мала бути помітною, мала йти за своїм чоловіком, займатися домашніми справами. Але бути учнем і навчатися – це вважалося чоловічою справою. Можливо, це також обурило Марту, яка не встигала все приготувати і потребувала допомоги. Вона звернулася не до Марії, а безпосередньо до Ісуса: «Скажи їй, щоб мені допомогла». І Господь, не засуджуючи жодної з сестер, м'яко відповідає: «Марто, Марто! Ти клопочешся і турбуєшся про багато, але одного потрібно. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї».
Чому цей уривок читається на Богородичні свята? Тому що Пресвята Богородиця поєднала в собі служіння і слухання. Вона була першою ученицею Христа, яка зберігала Слово у серці своєму. Вона подає нам приклад справжньої учениці – вміти, слухати, і служити. Все починається з того, щоб зрозуміти час Божий, розпізнати момент, коли потрібно зупинитися і почути голос Ісуса, зрозуміти, що Він очікує від нас. У цьому Пресвята Богородиця дає нам найдосконаліший приклад.
Сьогоднішнє свято – нагода роздумати про дивне життя Тієї, яка стала Матір'ю Божого Сина, Відкупителя всього світу. Ісус звертає нашу увагу на те, що Марія була насамперед ученицею – тією, яка слухала і зберігала Слово Боже у своєму серці. Святий Августин влучно зауважує: «Марія перше, ніж стати Матір'ю, стала ученицею» (Проповідь 25. Про слова Господа). Коли ми дивимося на її життя, то бачимо риси найдосконалішої учениці. Насамперед, Марія була покликана, обрана. Учень Ісуса не сам обирає собі Вчителя. Ісус є Тим, Хто обирає апостолів, обирає своїх учнів, Хто кличе і сьогодні кожного з нас, щоб сиділи у Його ногах, щоб слухали Слово, щоб зберігали це Слово у своїх душах. Марія була тією, хто найдосконаліше слухала Боже Слово.
Першу духовну лекцію Ісус дав своїй Матері, коли мав дванадцять років у Єрусалимській святині. Коли Марія з Йосифом шукали Його, Він сказав: «Хіба ви не знали, що Мені потрібно бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Євангелист Лука пише, що Марія це слово взяла глибоко до серця і постійно над ним роздумувала.
Марія є найкращою ученицею також тому, що виявляє глибоку покору. Це означає, що вона готова не свою думку й не свою волю ставити на перше місце, а волю Божу, навіть коли не все зрозуміло людським розумом. Марія є живою іконою найдосконалішої учениці – вона є втіленням євангельських блаженств. Вона є вільною від прив'язаності до тимчасового, а тому повністю покладається на Господа. Вона приймає обставини свого життя, приймає те, що приносить їй доля. Не нарікає та не скаржиться, а бачить, як Господь провадить її в складних обставинах, оберігає родину.
Для нас Марія – це найдосконаліша учениця, перша учениця Ісуса. Вона показує нам, що всі обставини нашого життя, якими б важкими вони не здавалися, коли ми дивимося на них очима віри, коли більше довіряємо Слову Божому та Його обітницям, аніж труднощам, які зустрічаємо, тоді завжди отримуємо допомогу від Господа. Пресвята Богородиця на власному досвіді пізнала, що Господь завжди виходить назустріч тим, хто довіряє Йому, що Він завжди є поруч, щоб допомогти у найскладніші хвилини життя.
Дорогі у Христі, наша рідна Церква так глибоко ввійшла в нашу історію, ментальність, традиції, культуру, так тісно сплелася з усіма проявами нашого життя – родинного, громадського і національного, що стала неначе душею народу. Ця Церква захоронила наш народ від духовної загибелі під час довголітнього поневолення і жахливих переслідувань. Те, що ми сьогодні збереглися як окремий народ, що не заломалися, не розплилися в чужому морю все це завдячуємо в першій мірі УГКЦ.
Сьогодні, коли святкуємо 130 річницю храму у вашому місці, хочу наголосити на тому, що він був і залишається духовною святинею, місцем Божої присутності, домом молитви, школою духовності та української національної свідомості.
Немає більшої виховної сили, ніж сила Церкви в якій діє сила Божа. То вона, виховує народ та вщеплює у душу людини ті християнські чесноти, які зроблять з неї доброго і мудрого громадянина.
Святкуючи Різдво Пресвятої Богородиці, молімося до Бога через Її материнське заступництво, щоб і ми, подібно до Неї, змогли зрозуміти те «одне, що потрібно», вибрати ту частку, «яка ніколи не відніметься від нас». Нехай приклад Пресвятої Богородиці надихає нас бути справжніми учнями Христа – такими, що вміють і слухати Боже Слово, і служити ближнім з любов'ю. Нехай Її материнські молитви допоможуть нам зростати у вірі, надії та любові, щоб і наше життя стало справжньою відповіддю на Божий заклик.
У це величне свято Різдва Пресвятої Богородиці ми з благанням звертаємося до Пресвятої Богоматері й у повній довірі до Божого Милосердя покладаємо всю нашу надію на Її Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Благаємо Тебе, Царице неба і землі: прийми під Свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захисти Своїм Покровом свободу й незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, щоб народ наш, визволений Твоїм заступництвом від воєнного лиха, вдячно прославляв Бога у Святій Тройці Єдиного. Молімся і борімся за нашу Україну, бо вона також наша Мати. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!
+ Ярослав
08 вересня 2025 року Божого,
м. Сколе
Сьогодні наші серця наповнюються особливою радістю, бо ми святкуємо Різдво Пресвятої Богородиці – день, коли у світ прийшла та, яка стане Матір'ю нашого Спасителя. Це свято нагадує нам про дивний Божий план спасіння, який почав здійснюватися ще до того, як Архангел Гавриїл приніс Марії благовісну звістку.
Коли ми говоримо про життя та служіння Господа нашого Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, апостолів, а також про життя ранньої Церкви, ми спираємося насамперед на Святе Писання – книги, написані під натхненням Святого Духа, які Церква приймає як канонічні, тобто як правило віри. Зокрема, про Пресвяту Богородицю ми найбільше знаємо з Євангелія від Луки, в якому про неї так багато розповідається, а також із Євангелія від Івана.
Однак є події в житті Пресвятої Богородиці, про які ми знаємо не з канонічних книг, а з апокрифів – текстів, які відображають давню церковну традицію, хоча й доповнені народними деталями. Ці писання зберігають здорове ядро Передання Церкви, проте не є святими книгами у повному розумінні, тому не є канонічними для нас.
Саме тому, коли ми святкуємо події, згадані в Євангелії, ми читаємо відповідні уривки – як на Стрітення чи Благовіщення. Але коли святкуємо події, відомі з Передання, тоді читаємо уривок про Марту і Марію. Кожного разу Євангеліє читається для того, щоб нас чогось навчити, щось роз'яснити, наситити нас Словом Життя. І на Богородичні свята, які прямо не згадуються в канонічних текстах, читається саме цей уривок, де йдеться не про Діву Марію, а про сестру Лазаря.
Чому ж читається саме цей уривок про Марту і Марію? Тому що він відкриває нам духовну сутність Пресвятої Богородиці, показує нам, ким Вона є у своїй найглибшій основі.Пригадаємо цю євангельську сцену: Марта і Марія, сестри Лазаря, жили у Витанії – невеличкому містечку, яке було місцем перепочинку для прочан на шляху до Єрусалиму. Це було місце для відпочинку простих людей, адже багаті могли зупинятися в самому Єрусалимі. У Витанії бідніші прочани знаходили допомогу та лікування, якщо поранилися в дорозі.
Ісус любив часто зупинятися в домі Лазаря, і його радо приймали там. Але цього разу відвідини були особливими, бо Господь йшов до Єрусалиму на свої страсті. Так багато ще треба було сказати, так багато ще треба було навчити своїх учнів.Марта, як завжди, хотіла прийняти Ісуса якнайкраще і клопоталася про все – це також був прояв її щирої любові до Господа. Але Марія відчувала, що цей момент особливий, тому сіла «у ногах Ісуса» і уважно слухала Його слова.
«Сидіти у ногах» – це технічний вираз, що означає навчатися. Так викладали книжники: вони сиділи на узвишші, а учні розташовувалися у їхніх ногах. Марія стала ученицею, і це могло обурити багатьох, бо вона немовби «перетнула всі межі».У ті часи жінка не мала бути помітною, мала йти за своїм чоловіком, займатися домашніми справами. Але бути учнем і навчатися – це вважалося чоловічою справою. Можливо, це також обурило Марту, яка не встигала все приготувати і потребувала допомоги.Вона звернулася не до Марії, а безпосередньо до Ісуса: «Скажи їй, щоб мені допомогла». І Господь, не засуджуючи жодної з сестер, м'яко відповідає: «Марто, Марто! Ти клопочешся і турбуєшся про багато, але одного потрібно. Марія вибрала кращу частку, яка не відніметься від неї».
Чому цей уривок читається на Богородичні свята? Тому що Пресвята Богородиця поєднала в собі служіння і слухання. Вона була першою ученицею Христа, яка зберігала Слово у серці своєму. Вона подає нам приклад справжньої учениці – вміти, слухати, і служити.Все починається з того, щоб зрозуміти час Божий, розпізнати момент, коли потрібно зупинитися і почути голос Ісуса, зрозуміти, що Він очікує від нас. У цьому Пресвята Богородиця дає нам найдосконаліший приклад.
Сьогоднішнє свято – нагода роздумати про дивне життя Тієї, яка стала Матір'ю Божого Сина, Відкупителя всього світу. Ісус звертає нашу увагу на те, що Марія була насамперед ученицею – тією, яка слухала і зберігала Слово Боже у своєму серці.Святий Августин влучно зауважує: «Марія перше, ніж стати Матір'ю, стала ученицею» (Проповідь 25. Про слова Господа). Коли ми дивимося на її життя, то бачимо риси найдосконалішої учениці.Насамперед, Марія була покликана, обрана. Учень Ісуса не сам обирає собі Вчителя. Ісус є Тим, Хто обирає апостолів, обирає своїх учнів, Хто кличе і сьогодні кожного з нас, щоб сиділи у Його ногах, щоб слухали Слово, щоб зберігали це Слово у своїх душах. Марія була тією, хто найдосконаліше слухала Боже Слово.
Першу духовну лекцію Ісус дав своїй Матері, коли мав дванадцять років у Єрусалимській святині. Коли Марія з Йосифом шукали Його, Він сказав: «Хіба ви не знали, що Мені потрібно бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Євангелист Лука пише, що Марія це слово взяла глибоко до серця і постійно над ним роздумувала.
Марія є найкращою ученицею також тому, що виявляє глибоку покору. Це означає, що вона готова не свою думку й не свою волю ставити на перше місце, а волю Божу, навіть коли не все зрозуміло людським розумом.Марія є живою іконою найдосконалішої учениці – вона є втіленням євангельських блаженств. Вона є вільною від прив'язаності до тимчасового, а тому повністю покладається на Господа. Вона приймає обставини свого життя, приймає те, що приносить їй доля. Не нарікає та не скаржиться, а бачить, як Господь провадить її в складних обставинах, оберігає родину.
Для нас Марія – це найдосконаліша учениця, перша учениця Ісуса. Вона показує нам, що всі обставини нашого життя, якими б важкими вони не здавалися, коли ми дивимося на них очима віри, коли більше довіряємо Слову Божому та Його обітницям, аніж труднощам, які зустрічаємо, тоді завжди отримуємо допомогу від Господа.Пресвята Богородиця на власному досвіді пізнала, що Господь завжди виходить назустріч тим, хто довіряє Йому, що Він завжди є поруч, щоб допомогти у найскладніші хвилини життя.
Дорогі у Христі, наша рідна Церква так глибоко ввійшла в нашу історію, ментальність, традиції, культуру, так тісно сплелася з усіма проявами нашого життя – родинного, громадського і національного, що стала неначе душею народу. Ця Церква захоронила наш народ від духовної загибелі під час довголітнього поневолення і жахливих переслідувань. Те, що ми сьогодні збереглися як окремий народ, що не заломалися, не розплилися в чужому морю все це завдячуємо в першій мірі УГКЦ.
Сьогодні, коли святкуємо 130 річницю храму у вашому місці, хочу наголосити на тому, що він був і залишається духовною святинею, місцем Божої присутності, домом молитви, школою духовності та української національної свідомості.
Немає більшої виховної сили, ніж сила Церкви в якій діє сила Божа. То вона, виховує народ та вщеплює у душу людини ті християнські чесноти, які зроблять з неї доброго і мудрого громадянина.
Святкуючи Різдво Пресвятої Богородиці, молімося до Бога через Її материнське заступництво, щоб і ми, подібно до Неї, змогли зрозуміти те «одне, що потрібно», вибрати ту частку, «яка ніколи не відніметься від нас».Нехай приклад Пресвятої Богородиці надихає нас бути справжніми учнями Христа – такими, що вміють і слухати Боже Слово, і служити ближнім з любов'ю. Нехай Її материнські молитви допоможуть нам зростати у вірі, надії та любові, щоб і наше життя стало справжньою відповіддю на Божий заклик.
У це величне свято Різдва Пресвятої Богородиці ми з благанням звертаємося до Пресвятої Богоматері й у повній довірі до Божого Милосердя покладаємо всю нашу надію на Її Сина, а нашого Господа Ісуса Христа. Благаємо Тебе, Царице неба і землі: прийми під Свою особливу материнську опіку наших хоробрих воїнів, захисників Батьківщини, зберігаючи їх неушкодженими перед усіма ворожими наступами; захисти Своїм Покровом свободу й незалежність, соборність і цілісність нашої Батьківщини, щоб народ наш, визволений Твоїм заступництвом від воєнного лиха, вдячно прославляв Бога у Святій Тройці Єдиного. Молімся і борімся за нашу Україну, бо вона також наша Мати. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь!
- У м. Сколе відсвяткували 130-ліття місцевого храму [фото]
- Проповідь на неділю перед Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього (2025)
- Владика Ярослав очолив прощу освітян м. Дрогобича [фото]
- Слово до освітян м. Дрогобича з нагоди Ювілейного року Надії (2025)
- Владика Ярослав освятив оновлений храм св. Богоотців Якима і Анни у с. Станиля [фото]
