Великоднє послання
Преосвященного владики Ярослава (Приріза),
Єпископа Самбірсько-Дрогобицького
Мир у Господі та моє архиєрейське благословення!
Воскрес Ісус із гробу, як і провістив,
подав нам життя вічне і велику милість
(стихира Пасхальної Утрені).
Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Христос воскрес!
Пройшовши сорокаденний шлях Великого Посту і переживши спасительні дні Христових страждань і хресних мук, нині ми святкуємо Його перемогу над тлінням гріха і смерті. Нині наш Воскреслий Господь відкриває нам перехід від землі до неба, від смерті до життя. Нині великодні дзвони розносять радісну звістку про Христове Воскресіння, урочисто проголошуючи Христову перемогу над смертю, сповнюючи увесь сотворений світ надією та ширячи благовість майбутніх благ Царства Небесного.
Цю найголовнішу правду нашої християнської віри апостол Павло виражає такими словами: «Якби Христос не воскрес, то даремною була б наша віра» (І Кор. 15, 14). Пасха – радісне свято для християн і всіх, хто з довірою відкриває себе на Божу благодать спасіння. «Це день, що його створив Господь, – возрадуймося і возвеселімся в нім!» (Пс. 118, 24). Це «празників празник і торжество всіх торжеств», в якому Господь являє нам свою милість і доброту (пор. Св. Григорій Богослов, 45-те Слово на Пасху).
У цей святковий день стає перед нами сам Воскреслий Господь і промовляє так, як колись промовляв до своїх апостолів у Сіонській горниці: «Чого стривожились і чому сумніви постають у серцях ваших?» (Лк. 24, 38). У серці кожної людини є туга за вічністю, безсмертям, щастям, туга за Богом. Христове воскресіння – це відповідь Бога на наше прагнення вічного щастя. У його світлі людське життя і смерть набувають нового смислу. Воно відкриває нам, що правдиве життя – це життя у Бозі, а віддалення від Бога – це духовна смерть. Входячи у наше серце, Господь перемагає в ньому пристрасні помисли і образи та руйнує всяке зло, як зруйнував Він печаті свого гробу. Поєднаймося з Воскреслим Христом, щоб осягнути це вічне життя.
Може трапитись так, що ми не одразу впізнаємо Воскреслого Господа, як не одразу впізнали Його учні, які на третій день після Його смерті, сумні та пригнічені, покинули Єрусалим, прямуючи до Емаусу. Їм здавалося, що їхня надія була марною, адже їх Учителя розп'яли на хресті. Ісус, знаючи смуток своїх учнів, повчає та потішає їх. Їхнє серце горіло, коли Господь промовляв словами Святого Писання, а коли Він переломив хліб і подав їм, вони впізнали Його – Воскреслого із мертвих (Лк. 24, 13-35).
Коли ми переживаємо якийсь болючий життєвий досвід, інколи здається, що Господь відійшов від нас. Біль і смуток, а здебільшого і наші гріхи, закривають Його Божественну присутність. Проте Христос знає всі наші тривоги і нашу непевність, тому зустрічає кожного на дорозі життя, щоби своїм Словом розрадити, підтримати і запалити в серці віру, надію та любов і щоб подати Хліб вічного життя – Пресвяту Євхаристію.
Сьогодні усіх нас запрошує Господь до розмови із собою, до слухання Його Слова. На цій Божественній Літургії Він ламає для нас хліб і дає Самого Себе як поживу нашого безсмертя. Таким чином, Боже Слово та його реальна присутність у Євхаристії приводить людину до глибокої і справжньої віри, до здатності впізнати та прийняти воскреслого Христа. Саме тому Церква з особливою увагою наголошує на необхідності слухати і жити Божим словом, дозволити йому стати основою нашого життя та вчинити нас проповідниками славного Христового воскресіння.
Сучасне суспільство, сповнене різних проблем і негараздів, особливо потребує радісної проповіді, чекає на свідків Воскресіння, жадає справжнього християнського свідчення. Радісно проповідуймо, що Христос воскрес; свідчімо, що любов могутніша за ненависть; голосімо, що вічне життя, яке дарував нам Господь, сильніше від смерті, а Його радість могутніша, ніж наш смуток болю і розчарування.
Нехай вістка про Воскресіння досягне сьогодні і тих наших братів і сестер, котрі ще з різних причин перебувають далеко від Матері Церкви. Від нас, свідків і проповідників Воскресіння, залежить, чи заіскриться віра у їхніх серцях, чи і вони відкриють для себе переображуючу благодать таїни Христової Пасхи. Творімо з наших парафій та християнських спільнот нові «Емауси», де б ми могли зустрітися з Воскреслим Господом, слухати Його повчальне Слово, споживати його Святі Дари та ділитися з тими, що нас оточують, радісним досвідом перебування в Ньому. Життя кожного християнина має стати живим свідоцтвом пасхальної віри.
Цього року наша Церква святкує 120-літній ювілей від дня народження Патріарха Йосифа (Сліпого). Він разом зі своєю страждальною Церквою мужньо пройшов її довголітню хресну дорогу, провадячи нею у скрутні моменти, коли у серця вірних могли закрадатися сумніви, розчарування та зневіра. Із твердою вірою та силою Божою він вів її крізь терня переслідувань до світла Воскресіння. Церква, якої він був Главою і Патріархом, - воскресла! І нині вона не тільки на вільній українській землі, а й на всіх континентах світу проповідує Христове воскресіння. Беручи собі за приклад цього великого ісповідника віри, дивлячись на його подвижницьке життя, вчімося від нього, як любити Бога, бути вірними своїй Церкві та жертовно, з посвятою служити рідному народові в розбудові української державності.
Улюблені брати і сестри! У цей день празників Празника і Торжества із торжеств – Світлого Воскресіння Христового – прийміть сердечні вітання та щирі побажання. З вдячністю отримаймо дар Божого прощення, що із гробу всім нам засіяло, та радісно і мирно святкуймо Пасху Господню. Нехай наші серця наповняться благодатними плодами Пасхи Христової, а Пресвята Богородиця, яка цілковито досвідчила радість Воскресіння, допомагає нам ставати свідками Христа для добра тих, кого зустрічаємо щодня. Нехай сила Христової перемоги над смертю і гріхом опромінить наше життя і стане джерелом сили, яка спонукає до радісного та жертовного служіння Богові, ближнім та Україні!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
+Ярослав (Приріз),
Єпископ Самбірсько–Дрогобицький
Дано у Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,
у Квітну неділю 2012 року Божого
- Владика Ярослав: Тільки з Богом можемо мати повноту життя
- Проповідь на вісімнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа
- Владика Ярослав: Зустріч Ісуса та жінки-ханаанянки - це символічна зустріч двох світів
- Проповідь на сімнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)
- Владика Ярослав: Хто є вірним у малому, стане великим