Слава Ісусу Христу!
Всесвітліші та Всечесніші Отці!
Дорогі у Христі брати та сестри!
Дорогі прочани!
Ведені любов'ю до Пресвятої Богородиці Марії зібралися ми всі сьогодні тут у Самборі у день величного празника Успіня Богоматері, біля чудотворної Її ікони, щоб подякувати, прославити та звеличити Матір Господа нашого Ісуса Христа.
Дуже радію і дякую Богові за те що можу разом із вами молитися на цьому святому відпусті, що кожного року так чисельно збирає вірних-прочан, які приходять сюди аби відчути близькість Пресвятої Богородиці Марії та віддати їй належну честь.
В день свого чудесного Успення Божа Мати зібрала біля себе Христових апостолів і учнів, так і сьогодні вона зібрала всіх нас, своїх дітей, щоб вислухати і прийняти наші щирі молитви, підтримати й обнадіяти наше паломницьке життя, і як добра Мати, обдарувати нас своїми щедрими дарами.
Люди усіх часів і народів вшановували великих людей. Так і християни усіх народностей і поколінь звеличують Пречисту Богородицю з самих початків християнства. Кожна людина створена на образ і подобу Божу, однак Марія, повна благодаті, є найбільш подібною до Господа. Вона є представницею й іконою цілого творіння у його повноцінній і постійній відповіді Богові. Завдяки їй здійснився Божий план спасіння, який полягав у тому, щоб піднести кожну людину до духовної висоти свого Троїчного життя. Східна Церква зосереджує в особі Пречистої Діви Марії увесь досвід відносин між Богом і Його творінням, між Спасителем і світом. Вона завдяки своїй цілковитій покорі, довірі і відданості відновлює щось абсолютно найголовніше в порядку творіння.
Успення Богородиці нагадує нам, що наше тіло є частиною нас. Це свято пригадує правду про те, що Христос спас усю людську особу з її тілом і душею. А також, що Воскресіння не є якоюсь незвичною, паранормальною подією, але наслідком нашого спасіння. Успення Богоматері є другим відгомоном і знаком після воскресіння самого Христа. Воно пригадує нам про людську гідність і наше остаточне духовно-тілесне покликання, і що в Божих очах людське тіло є створеним, задуманим і баченим як прекрасне.
Празник Успення Богоматері є яскравим свідченням тої славної перспективи, до якої покликані всі християни. Свято Успення вказує нам на наше подібне піднесення, возвеличення і воскресіння, однак за умови, якщо ми є частиною Христового Тіла, тобто Церкви. У своєму Успенні Богоматір була піднесена до висоти споглядання Бога. Це сталося не тільки завдяки тому, що вона дала тіло віковічному Божому Слову, але й тому, що вона завжди жила Ним та Його словами і зберігала їх у своєму серці. Божа Мати, таким чином, стає першою з-поміж людей, яка стала учасницею кінцевого обожествлення, до чого покликані усі Божі вірні – розділити спільно з Богом Його вічну славу.
Ми можемо виробити християнське ставлення до смерті, роздумуючи над значенням свята Успення Божої Матері. Успення – не означає заперечення смерті, але правдиве розуміння і прийняття смерті. Чи ми сприймаємо смерть як етап власного піднесення та зростання? Чи можемо ми сприймати її як крок вперед до завершення нашої мандрівки? Ми не бажаємо відмовитись від почуття болю і втрати, які приходять разом зі смертю того, кого ми любимо. Ми знаємо, що нам їх бракуватиме, але ми також знаємо, що завдяки Христу смерть не є кінцем. Ми очікуємо «воскресіння з мертвих і життя будучого віку». Живучи поки що на землі, нашою метою є участь у Божому житті і славі вже тепер через церковно-таїнственне життя. Ця світла мета поступово реалізується у повноті під час нашого переходу в інше життя. Тому сьогоднішнє свято сприяє зближенню реальності нашого воскресіння до нас.
Успення Пресвятої Богородиці є для нас актуальним ще й тому, що засвідчує правду про кожну людину, зокрема її тайну – як буття тіла і духовної душі, а також про понадземне покликання кожного – бути синами і дочками Бога, які розділять з Ним у повноті божественного життя з Христом у небі. У другому посланні святого апостола Петра ми читаємо про те, що Ісус подарував нам «цінні і превеликі обітниці, щоб ними... стали учасниками Божої природи...» (II Пт. 1:3-4). У своїй власній Пречистій Богоматері, Ісус дає нам найвищий і перший приклад того, що означає бути «учасниками Божої природи», слави і досконалості.
Кожен із нас, дорогі браття і сестри, покликаний до такої слави і досконалості. Ісус Христос ділиться своєю божественною природою із кожним з нас. І кожен із нас має перед собою той вибір, який мала Марія, і таку саму місію. Господь закликає нас бути особливими, унікальними у несенні Христа іншим, у відкритті Його присутності світові. У Святих Таїнства Хрещення і Миропомазання святий Дух сходить на нас, а в Святій Тайні Євхаристії Христос об'єднує нас зі своїми Тілом і Кров'ю. Отже, Він замешкує у нас і серед нас, тому ми покликані народжувати та являти Його для інших.
Згідно з переданням, коли апостол Тома увійшов до гробу, щоб побачити тіло Марії востаннє, він не знайшов його там. Замість запаху смерті і тління, який, зазвичай, наповнює гріб, відчувався солодкий аромат квітів. Тому згідно з прадавньою традицією в день Успення Богоматері Церква освячує квіти, зелень та рослини. Вірні у день цього свята приносили до храму квіти для освячення, а згодом несли їх на місця поховання своїх родичів і знайомих. Квіти і зелень символізують світанок нового початку і завжди нове вічне життя, яке буде спадщиною кожного віруючого, яка полягатиме в наближенні до Христа у вічному новому житті і супроводжуватиметься воскресінням із мертвих у їхній безхмарній чудовій красі. Освячене зілля відображає мир, гідність і безмежну славу, відблиск і величність Божественного Творця, з Котрим ми проводитимемо вічність і божественної слави Котрого ми станемо учасниками, здійснюючи наше віддане служіння крізь теперішнє існування, яке звемо земним життям.
Закономірною і відповідною сьогодні буде наша подяка Богові за дарування в особі Марії та її Успенні передсмаку перемоги, яка незабаром буде і нашою у Христі. Тож прийдімо сьогодні, щоб довідатися про благодать, яка дарується нам через Богородицю, котра вірила в те, що Бог виконає все, що обіцяв (пор.: Лк. 1:45).
Тому зі страхом і покорою, із впевненістю в те, ким є Богомати, що вона здійснила і де зараз перебуває, благаймо Її про те, щоб вона відвідала нас сьогодні, як вона свого часу провідала Єлисавету, привносячи у наше життя присутність і радість свого Сина. Амінь.
+ Ярослав
Самбір,
28 серпня 2012 року Божого
- Владика Ярослав: Любов є джерелом Божої Премудрості
- Проповідь на п’ятнадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)
- У Прокатедральному соборі відсвяткували храмове свято Покрова Пресвятої Богородиці
- Проповідь з нагоди свята Покрову Пресвятої Богородиці (2024)
- Владика Ярослав Приріз привітав усіх воїнів із Днем захисників та захисниць України [відео]